РЕВЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
реві́ти
псл. rjuti ‹ *reuti, revǫ;
споріднене з лит. rujа̀ «тічка, полювання; зграя», снн. rüien «ревти», дангл. rón «рев», róan «ревти», лат. rūmor «шум, гомін; слух, чутка», rāvus «хриплий», гр. ὠρυÁομαι «реву, вию; репетую», дінд. rávati, ruā́ti, ruváti «реве, кричить», rávaḥ «рев», осет. arawyn : aryd/arawun : arud «сповнювати сильним шумом»;
іє. *(е)rē˘u- «кричати»;
р. реве́ть, бр. раўці́ «ревти, ричати», др. рюти, реву «ревти; скреготати», п. [rzwieć], ст. rzwаć «ричати», rzuć, теп. ч. *rzеwę › rzwę, ч. řvát «ричати; репетувати; ревти», слц. revat’, вл. ruć, rjejć, болг. рева́, м. реве, схв. рѐвати «ревти, репетувати», слн. rjovéti, rjúti «репетувати; ревти; ричати», стсл. ровы (дієприкм.), цсл. ровы, рюти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ре́ва
ре́вало
«час тічки в оленів»
рева́ниці твори́ти
«ревти»
рева́ниця
«сильне ревіння, сильний плач»
рева́ти
«ревіти; плакати»
ре́вати
«плакати»
реве́га
«ревіння»
ре́вище
«сильне ревіння; місце забою рогатої худоби; [мурашник, який воли розбивають рогами і з ревом кидають на себе Шух; (знев.) велика, негарна і незграбна людина Кур]»
ре́віт
«ревіння; прибій (хвиль)»
ре́вкати
«ревти, шуміти, вигукувати»
ревкатся
«(у нього) бурчить у животі»
(му)
ревкну́ти
«заверещати»
ревли́вий
«плаксивий, крикливий»
ре́вма
ре́внява
«ревіння; шум, крик»
ревсти́
«ревти»
ревти́
реву́га
«корова, яка постійно сильно реве; плакса»
реву́ля
«тс.»
реву́н
реву́ха
реву́чий
реву́шка
«ревіння»
ри́ти
«плакати, ревіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| раўці «ревти, ричати» | білоруська |
| рева́ | болгарська |
| ruć | верхньолужицька |
| rjejć | верхньолужицька |
| ὠρυÁομαι «реву, вию; репетую» | грецька |
| rón «рев» | давньоанглійська |
| rávati | давньоіндійська |
| рюти | давньоруська |
| *(е)rē˘u- «кричати» | індоєвропейська |
| rūmor «шум, гомін; слух, чутка» | латинська |
| rujа̀ «тічка, полювання; зграя» | литовська |
| реве | македонська |
| rzwieć | польська |
| rjuti | праслов’янська |
| реве́ть | російська |
| рѐвати «ревти, репетувати» | сербохорватська |
| rüien «ревти» | середньонижньонімецька |
| revat' | словацька |
| rjovéti «репетувати; ревти; ричати» | словенська |
| rjúti «репетувати; ревти; ричати» | словенська |
| ровы (дієприкм.) | старослов’янська |
| реву «ревти; скреготати» | українська |
| рюти | українська |
| ровы | церковнослов’янська |
| *rzеwę › rzwę | чеська |
| řvát «ричати; репетувати; ревти» | чеська |
| revǫ | ? |
| róan «ревти» | ? |
| rāvus «хриплий» | ? |
| ruā́ti | ? |
| ruváti «реве, кричить» | ? |
| rávaḥ «рев» | ? |
| arawyn : aryd/arawun : arud «сповнювати сильним шумом» | ? |
| rzwаć «ричати» | ? |
| rzuć «ричати» | ? |
| *rzеwę › rzwę | ? |
ревко́ «ненажера»
в такому разі пов’язане з реві́ти (пор.);
можливо, йдеться про грудну дитину, що часто плаче і заспокоюється під час годування;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| реві́ти (пор.). | ? |
ре́ус «плаксій»
очевидно, давніше *ревус, утворене за допомогою лат. суфікса -us від реві́ти «голосно плакати» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| -us «голосно плакати» | латинська |
| реві́ти | українська |
| *ревус | ? |
ру́ти «ридати, ричати; звучати»
іє. *rū-/reu-/rou- «ревіти»;
псл. ruti/rjuti «ревіти», звуконаслідувального походження;
кореневий r у звуконаслідувальних утвореннях може виступати в слов’янських мовах з різними голосними: ro-, ry-, re-, rъ- та ін;
зіставляється з лтс. rūkt «ревіти», снн. rüien «тс.», дінд. ruváti «реве», лат. rūmor «глухий шум, гул», гр. ὠρύομαι «ревіти, вити»;
р. [ру́ить] «ревти, галасувати, плакати», [рю́ить] «тс.», бр. [русьць] «плакати, ревти», др. рути, рову «ревти, мукати», рюти, реву «ревіти», п. rujka «рев бика (лося) під час гону», ч. říjen (‹ *rujьnъ) «жовтень», září «вересень», ст. zářuj (‹ *za rujě) «тс.» (осінні місяці, коли ревуть олені), řúti «ревти», слц. ručat’ «мукати (про худобу), ревіти (про биків, оленів), голосити, густи (про хвилі)», вл. ruć «мукати, ревти» (про корову, оленя), ruće «рев», болг. ру́ен «буйний, пінявий» (про потік), (заст.) ру́ен «вересень», ру́ян «тс.», м. руе «гуде, дзвенить, дзюрчить», руен «буйний» (про коня), схв. ру̑jан «вересень», слн. rjúti «ревіти», стсл. роути, ров «ревіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рува́ти
«плакати»
русти́
«ревти; ридати Нед»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| русьць «плакати, ревти» | білоруська |
| ру́ен «буйний, пінявий»«вересень» (про потік), (заст.) | болгарська |
| ру́ян «тс.» | болгарська |
| ruć «мукати, ревти»«рев» (про корову, оленя), ruće | верхньолужицька |
| ruće | верхньолужицька |
| ruće | верхньолужицька |
| ruće | верхньолужицька |
| ὠρύομαι «ревіти, вити» | грецька |
| ruváti «реве» | давньоіндійська |
| рути | давньоруська |
| рову «ревти, мукати» | давньоруська |
| рюти | давньоруська |
| реву «ревіти» | давньоруська |
| *rū-/reu-/rou- «ревіти» | індоєвропейська |
| rūmor «глухий шум, гул» | латинська |
| rūkt «ревіти» | латиська |
| руе «гуде, дзвенить, дзюрчить» | македонська |
| руен «буйний» (про коня) | македонська |
| rujka «рев бика (лося) під час гону» | польська |
| ruti/rjuti «ревіти» | праслов’янська |
| ру́ить «ревти, галасувати, плакати» | російська |
| рю́ить «тс.» | російська |
| ру̑jан «вересень» | сербохорватська |
| rüien «тс.» | середньонижньонімецька |
| ručat' «мукати (про худобу), ревіти (про биків, оленів), голосити, густи (про хвилі)» | словацька |
| rjúti «ревіти» | словенська |
| роути | старослов’янська |
| ровѫ «ревіти» | старослов’янська |
| říjen «жовтень»«вересень» (‹ *rujьnъ) | чеська |
| září «жовтень»«вересень» (‹ *rujьnъ) | чеська |
| zářuj «тс.»«ревти» (‹ *za rujě)(осінні місяці, коли ревуть олені), řúti | чеська |
| *rujьnъ | чеська |
| *za rujě | чеська |
| *rujьnъ | чеська |
| *za rujě | чеська |
| *rujьnъ | чеська |
| *za rujě | чеська |
ря́вкати «гавкати; голосно говорити, кричати»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне до га́вкати, ня́вкати і под;
коренева частина близька до ревти́;
р. ря́вкать, вл. rawčeć «глухо ричати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ря́вкіт
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rawčeć «глухо ричати» | верхньолужицька |
| ря́вкать | російська |
| га́вкати | українська |
| ня́вкати | українська |
| ревти́ | українська |
ряну́ти «ревнути»
очевидно, пов’язане з ревти́;
характер зв’язку неясний;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ревти́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України