РАЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ра́чити «прихильно ставитися; зволити; бажати; [приймати в себе, частувати, пригощати Нед]» (заст.)
псл. rаčiti, пов’язане чергуванням голосних з *rekti «говорити»;
на думку деяких дослідників (Machek ESJČ 504; Holub–Lyer 408), псл. rаčiti зводиться до іє. *rak- «бажати», глухого варіанта іє. *rag-, від якого походять днн. rōkian «турбуватися», дісл. røkja, двн. ruohhen «тс.», ruohha «турбота», нвн. geruhen «зволити»;
думка про запозичення псл. rаčiti з германських мов (Mikkola Berühr. 156) необґрунтована;
припущення про походження з *ark-, яке нібито є варіантом до *alk- (Потебня РФВ 1, 83; Преобр. II 187), викликає сумнів;
останнім часом висунуто припущення (Трубачев ZfSl 3/5, 675–676) про зв’язок з лтс. e̦r̂ka «мужність; енергія», ercêtiês «бушувати»;
р. заст. рачи́ть «дбати, пильнувати, бути старанним», бр. [ра́чыць] «бажати», др. рачити «любити; турбуватися, бажати; зволити; бути спроможним; зробити ласку», п. raczyć «зволити; пригощати, частувати», ч. ráčiti «зволити», слц. ráčit’ «тс.», болг. ра́ча «бажати», схв. ра́чити, слн. ráčiti «тс.», стсл. рачити «бажати; бути прихильним»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ercêtiês «бушувати» | алтайська |
ра́чыць «бажати» | білоруська |
ра́ча «бажати» | болгарська |
ruohhen «тс.» | давньоверхньонімецька |
ruohha «турбота» | давньоверхньонімецька |
røkja | давньоісландська |
rōkian «турбуватися» | давньонижньонімецька |
рачити «любити; турбуватися, бажати; зволити; бути спроможним; зробити ласку» | давньоруська |
*rak- «бажати» | індоєвропейська |
*rag- | індоєвропейська |
e̦r̂ka «мужність; енергія» | латиська |
geruhen «зволити» | нововерхньонімецька |
raczyć «зволити; пригощати, частувати» | польська |
rаčiti | праслов’янська |
*rekti «говорити» | праслов’янська |
rаčiti | праслов’янська |
rаčiti | праслов’янська |
*ark- | праслов’янська |
*alk- | праслов’янська |
рачи́ть «дбати, пильнувати, бути старанним» | російська |
ра́чити | сербохорватська |
ráčit' «тс.» | словацька |
ráčiti «тс.» | словенська |
рачити «бажати; бути прихильним» | старослов’янська |
ráčiti «зволити» | чеська |
рачі́й «скоріше, точніше, краще»
пов’язується з ра́чити (Brückner 451–452);
скоріше може бути витлумачене як *радші́й «радше», пов’язане з радий (пор. п. ст. radszej –raczej, нл. raźej «краще, охочіше»);
характер зв’язку неясний;
п. raczej «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
raźej | нижньолужицька |
radszej | польська |
raczej | польська |
raczej «тс.» | польська |
ра́чити | українська |
*радші́й «радше» | українська |
радий (пор. п. ст. radszej --raczej, нл. raźej «краще, охочіше»). | українська |
лу́ччий «кращий»
висловлювалось також припущення про спорідненість із стсл. рачии «краще», рачити «любити, бажати», болг. [ра́ча] «хочу», схв. ра́чити се «мати бажання», а також др. алкать (Потебня РФВ І 83);
розглядається також як форма порівняльного ступеня від *лукыи «визначений долею» і зіставляється з др. лучаи «доля, випадок», болг. слу́ка «випадок», р. слу́чай, причому припускається первісне значення «такий, що трапився, випав на долю» (КЭСРЯ 249);
не зовсім ясне;
можливо, запозичене через давньоруську мову з старослов’янської, у якій пов’язане з лоучати «цілитися», лоучати сѧ «траплятися», спорідненими з укр. лу́чи́ти «мітити, попасти», влу́чи́ти;
первісним значениям слова вважається «такий, що більше підходить»;
р. лу́чший, [лу́ччий, лу́тший], бр. [лу́чшы, лу́чшый, лу́ччый] «кращий; лицьовий (бік тканини)», др. лучии (чол. р.), лучьши (жін. р.), лутши, лутше, луче (с. р.), стсл. лоучии (чол. р.), лоучьши (жін. р), лоуче (с. р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лу́чий
лу́чча́ти
«кращати»
лучшати
«тс.»
лу́чший
«тс.»
надлу́ч
«найкраще»
полу́чче
«краще»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лу́чшы | білоруська |
лу́чшый | білоруська |
лу́ччый «кращий; лицьовий (бік тканини)» | білоруська |
ра́ча «хочу» | болгарська |
слу́ка «випадок» | болгарська |
алкать | давньоруська |
*лукыи «визначений долею» | давньоруська |
лучаи «доля, випадок» | давньоруська |
лучии (чол. р.) | давньоруська |
лучьши (жін. р.) | давньоруська |
лутши | давньоруська |
лутше | давньоруська |
луче (с. р.) | давньоруська |
слу́чай | російська |
лу́чший | російська |
лу́ччий | російська |
лу́тший | російська |
ра́чити се «мати бажання» | сербохорватська |
рачии «краще» | старослов’янська |
рачити «любити, бажати» | старослов’янська |
лоучати «цілитися» | старослов’янська |
лоучати сѧ «траплятися» | старослов’янська |
лоучии (чол. р.) | старослов’янська |
лоучьши (жін. р) | старослов’янська |
лоуче (с. р.) | старослов’янська |
лу́чи́ти «мітити, попасти» | українська |
влу́чи́ти | українська |
ура́чити «гостинно приймати у себе, щедро пригощати Нед; відзначати, вшановувати Пі»
запозичення з польської мови;
п. uraczyć «пригостити, почастувати» є похідним від raczyć «пригощати, частувати», звідки укр. [ра́чити] (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ура́читися
«ні в чому собі не відмовляти, насолоджуватися, ласувати»
ура́чувати
«тс.»
ура́чуватися
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
uraczyć «пригостити, почастувати» | польська |
raczyć «пригощати, частувати» | польська |
ра́чити | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України