РАЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ра́чити «прихильно ставитися; зволити; бажати; [приймати в себе, частувати, пригощати Нед]» (заст.)

псл. rаčiti, пов’язане чергуванням голосних з *rekti «говорити»;
на думку деяких дослідників (Machek ESJČ 504; Holub–Lyer 408), псл. rаčiti зводиться до іє. *rak- «бажати», глухого варіанта іє. *rag-, від якого походять днн. rōkian «турбуватися», дісл. røkja, двн. ruohhen «тс.», ruohha «турбота», нвн. geruhen «зволити»;
думка про запозичення псл. rаčiti з германських мов (Mikkola Berühr. 156) необґрунтована;
припущення про походження з *ark-, яке нібито є варіантом до *alk- (Потебня РФВ 1, 83; Преобр. II 187), викликає сумнів;
останнім часом висунуто припущення (Трубачев ZfSl 3/5, 675–676) про зв’язок з лтс. e̦r̂ka «мужність; енергія», ercêtiês «бушувати»;
р. заст. рачи́ть «дбати, пильнувати, бути старанним», бр. [ра́чыць] «бажати», др. рачити «любити; турбуватися, бажати; зволити; бути спроможним; зробити ласку», п. raczyć «зволити; пригощати, частувати», ч. ráčiti «зволити», слц. ráčit’ «тс.», болг. ра́ча «бажати», схв. ра́чити, слн. ráčiti «тс.», стсл. рачити «бажати; бути прихильним»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ercêtiês «бушувати» алтайська
ра́чыць «бажати» білоруська
ра́ча «бажати» болгарська
ruohhen «тс.» давньоверхньонімецька
ruohha «турбота» давньоверхньонімецька
røkja давньоісландська
rōkian «турбуватися» давньонижньонімецька
рачити «любити; турбуватися, бажати; зволити; бути спроможним; зробити ласку» давньоруська
*rak- «бажати» індоєвропейська
*rag- індоєвропейська
e̦r̂ka «мужність; енергія» латиська
geruhen «зволити» нововерхньонімецька
raczyć «зволити; пригощати, частувати» польська
rаčiti праслов’янська
*rekti «говорити» праслов’янська
rаčiti праслов’янська
rаčiti праслов’янська
*ark- праслов’янська
*alk- праслов’янська
рачи́ть «дбати, пильнувати, бути старанним» російська
ра́чити сербохорватська
ráčit' «тс.» словацька
ráčiti «тс.» словенська
рачити «бажати; бути прихильним» старослов’янська
ráčiti «зволити» чеська

рачі́й «скоріше, точніше, краще»

пов’язується з ра́чити (Brückner 451–452);
скоріше може бути витлумачене як *радші́й «радше», пов’язане з радий (пор. п. ст. radszej –raczej, нл. raźej «краще, охочіше»);
характер зв’язку неясний;
п. raczej «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
raźej нижньолужицька
radszej польська
raczej польська
raczej «тс.» польська
ра́чити українська
*радші́й «радше» українська
радий (пор. п. ст. radszej --raczej, нл. raźej «краще, охочіше»). українська

лу́ччий «кращий»

висловлювалось також припущення про спорідненість із стсл. рачии «краще», рачити «любити, бажати», болг. [ра́ча] «хочу», схв. ра́чити се «мати бажання», а також др. алкать (Потебня РФВ І 83);
розглядається також як форма порівняльного ступеня від *лукыи «визначений долею» і зіставляється з др. лучаи «доля, випадок», болг. слу́ка «випадок», р. слу́чай, причому припускається первісне значення «такий, що трапився, випав на долю» (КЭСРЯ 249);
не зовсім ясне;
можливо, запозичене через давньоруську мову з старослов’янської, у якій пов’язане з лоучати «цілитися», лоучати сѧ «траплятися», спорідненими з укр. лу́чи́ти «мітити, попасти», влу́чи́ти;
первісним значениям слова вважається «такий, що більше підходить»;
р. лу́чший, [лу́ччий, лу́тший], бр. [лу́чшы, лу́чшый, лу́ччый] «кращий; лицьовий (бік тканини)», др. лучии (чол. р.), лучьши (жін. р.), лутши, лутше, луче (с. р.), стсл. лоучии (чол. р.), лоучьши (жін. р), лоуче (с. р.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лу́чий
лу́чча́ти «кращати»
лучшати «тс.»
лу́чший «тс.»
надлу́ч «найкраще»
полу́чче «краще»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лу́чшы білоруська
лу́чшый білоруська
лу́ччый «кращий; лицьовий (бік тканини)» білоруська
ра́ча «хочу» болгарська
слу́ка «випадок» болгарська
алкать давньоруська
*лукыи «визначений долею» давньоруська
лучаи «доля, випадок» давньоруська
лучии (чол. р.) давньоруська
лучьши (жін. р.) давньоруська
лутши давньоруська
лутше давньоруська
луче (с. р.) давньоруська
слу́чай російська
лу́чший російська
лу́ччий російська
лу́тший російська
ра́чити се «мати бажання» сербохорватська
рачии «краще» старослов’янська
рачити «любити, бажати» старослов’янська
лоучати «цілитися» старослов’янська
лоучати сѧ «траплятися» старослов’янська
лоучии (чол. р.) старослов’янська
лоучьши (жін. р) старослов’янська
лоуче (с. р.) старослов’янська
лу́чи́ти «мітити, попасти» українська
влу́чи́ти українська

ура́чити «гостинно приймати у себе, щедро пригощати Нед; відзначати, вшановувати Пі»

запозичення з польської мови;
п. uraczyć «пригостити, почастувати» є похідним від raczyć «пригощати, частувати», звідки укр. [ра́чити] (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ура́читися «ні в чому собі не відмовляти, насолоджуватися, ласувати»
ура́чувати «тс.»
ура́чуватися «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
uraczyć «пригостити, почастувати» польська
raczyć «пригощати, частувати» польська
ра́чити українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України