РАХІТИЧНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
рахі́т (хвороба)
запозичення з новолатинської мови;
нлат. rachitis походить від гр. ῥᾰχίτης «хребетний», утвореного від ῥάχις «хребет», пов’язаного з ῥᾱχός «терновий чагарник», спорідненим з дірл. fracc «голка», лит. rãžas «молодий пагін, сухий паросток; соломина, стерня», ražis «стерня»;
р. болг. рахи́т, бр. рахі́т, п. rachityzm, ч. rachitis, слц. rachitída, м. рахи́тис, схв. рахѝтис, слн. rahítis;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рахіти́зм
рахі́тик
рахіти́чний
рахі́тник
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рахі́т | білоруська |
рахи́т | болгарська |
ῥᾰχίτης «хребетний» | грецька |
ῥάχις «хребет» | грецька |
ῥᾱχός «терновий чагарник» | грецька |
fracc «голка» | давньоірландська |
ražis «стерня» | латинська |
rãžas «молодий пагін, сухий паросток; соломина, стерня» | литовська |
рахи́тис | македонська |
rachitis | новолатинська |
rachityzm | польська |
рахи́т | російська |
рахѝтис | сербохорватська |
rachitída | словацька |
rahítis | словенська |
rachitis | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України