РАТУША — ЕТИМОЛОГІЯ
ра́ту́ша «орган міського самоуправління; будинок, де він розміщений»
запозичено через польське посередництво з середньоверхньонімецької мови;
свн. rāthūs «ратуша» утворено з іменників rāt «рада» і hūs «будинок»;
р. бр. ра́туша, п. ratusz, слц. ratuúz, болг. ра́тхауз, слн. rîtovž;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ратуш
(1518)
ра́туш
«тс.»
ратуша
(1569)
ра́тушник
(лайлива назва п’яниці, який не пропускає жодної нагоди, щоб напитися)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́туша | білоруська |
| ра́тхауз | болгарська |
| ratusz | польська |
| ра́туша | російська |
| rāthūs «ратуша» | середньоверхньнімецька |
| rāt «рада» | середньоверхньнімецька |
| hūs «будинок» | середньоверхньнімецька |
| ratóúz | словацька |
| rótovž | словенська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України