РАТИЩУ — ЕТИМОЛОГІЯ

загальноприйнятої етимології не має;

можливо, є віддієслівним утворенням від псл. *ortiti › *ratiti (пор. др. ратити ся «ворогувати»), утвореного від *ortь «битва»;

деякими дослідниками (Тогр 347; Holthausen AeWb. 262; Kluge–Mitzka 617) вважається спорідненим з дісл. rîðа «прут, жердина, ціпок», дангл. rîd, двн. ruota «жердина», лат. rētae «дерева в річці», ratis «пліт»;

виведення від гіпотетичного псл. *ratъ «металева частина списа, вістря» (Machek ESJČ 509) недостатньо обґрунтоване;

р. ра́товище (заст.) «ратище, на яке насаджується наконечник (списа, рогатини)», др. ратище «спис», п. ratyszcze «спис» (з укр. ?), ч. ст. ratiště «держак списа, алебарди», мор. [ratisko] «граблисько», [račisko] «держак вил», слн. ratíščе «держак списа, кісся, топорище», цсл. ратиште, ратовиште;

запозичення з німецької мови;

н. Sperrute (мн. Sperruten) «тонка паличка у ткацькому верстаті, за допомогою якої тканина утримується розтягненою вшир» є складним словом, утвореним з основи дієслова sperren «розставляти, розчепірювати, (широко) розкривати; перегороджувати, замикати, відрізати», похідного від Sparren (‹ двн. sparro) «кроква; колода, балка», та іменника Rute (‹ двн. ruota) «прут; жердина», спорідненого з лат. rătis «паром, пліт», rētae «дерева в ріці або біля ріки», можливо, також з укр. ра́тище «держак списа; спис»;

р. [шпару́тка] «частина ткацького верстата, що служить для натягання полотна»;

запозичене з німецької мови за посередництвом російської;

н. ст. Spitzrute «шпіцрутен; різка, прут» (мн. Spitz-ruten), суч. Spieβrute «тс.» є складним словом, утвореним з компонентів Spitzе (Spitz-) «шпиль, гострий кінець, вістря» та -rute (Rute) «прут, різка», що продовжує двн. ruota «жердина» і, можливо, споріднене із псл. *ratiskjo, укр. ра́тище;

р. болг. шпицру́тен, бр. шпіцру́тэн, п. szpizruta;