РАСПУТНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
розпу́тник
очевидно, результат контамінації форм типу безпу́тний і розпу́сний;
р. распу́тник;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розпу́тний
розпу́тництво
«розпутність»
розпу́тничати
розпу́тство
«тс.; [неправильний, помилковий шлях, злочин Нед]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| распу́тник | російська |
| безпу́тний | українська |
| розпу́сний | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України