РАЖУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
раж «сильне збудження, несамовитість»
очевидно, через російське посередництво запозичено з французької мови;
фр. rage «сказ, шаленство, лють, несамовита злість, досада» походить від нар.-лат. *rabia, яке зводиться до лат. rabiēs «сказ, лютість», rabere «казитися, шаленіти», яке зіставляється з дангл. rabbian «шаленіти, бешкетувати», англ. rabid «несамовитий, нестямний; скажений», дінд. rábhaḥ «навальність, нестриманість, сила», rabhasáḥ «дикий, бурхливий, дужий», rábhatē «охоплює, міцно тримає», а також дінд. lábhatē, lambhatē «охоплює, схоплює, одержує», гр. λαμβάνω «схоплюю», λάφυρον «здобич», лит. lõbis «багатство, скарб», lãbas «добрий»;
іє. *rabh-, *labh- «брати, захопити»;
р. раж;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rabid «несамовитий, нестямний; скажений» | англійська |
| λαμβάνω «схоплюю» | грецька |
| λάφυρον «здобич» | грецька |
| rabbian «шаленіти, бешкетувати» | давньоанглійська |
| rábhaḥ «навальність, нестриманість, сила» | давньоіндійська |
| rabhasáḥ «дикий, бурхливий, дужий» | давньоіндійська |
| rábhatē «охоплює, міцно тримає» | давньоіндійська |
| lábhatē | давньоіндійська |
| lambhatē «охоплює, схоплює, одержує» | давньоіндійська |
| *rabh- | індоєвропейська |
| *labh- «брати, захопити» | індоєвропейська |
| rabiēs «сказ, лютість» | латинська |
| rabere «казитися, шаленіти» | латинська |
| lõbis «багатство, скарб» | литовська |
| lãbas «добрий» | литовська |
| *rabia | народнолатинська |
| раж | російська |
| rage «сказ, шаленство, лють, несамовита злість, досада» | французька |
раж «дерен, поверхневий шар ґрунту»
очевидно, пов’язане з рази́ти, рі́зати (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ра́жа
ражи́на
«дернина»
ражува́ть
«обкладати дерном»
рєж
риж
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рази́ти | українська |
| рі́зати | українська |
ра́зи́ «вид борони»
неясне;
рази́ти
припускається (Skok III 115) і зворотний шлях утворення (псл. razъ від raziti);
псл. raziti «бити, ударяти», утворене від razъ «удар»;
р. рази́ть, бр. [ра́зіць] «вражати, ображати», др. поразити «ударити; перемогти», п. razić «бити, разити», ч. raziti «штампувати, карбувати; прорубувати», слц. razit’ «карбувати; пахнути», вл. porazyć «вразити; подолати, перемогти», нл. razyś, болг. поразя́ «разити; розбити», м. порази, схв. пора́зити «тс.», слн. ráziti «дряпати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́разка
виразко́вий
ви́разок
«виразка»
відра́за
відра́зливий
відра́зний
вража́ти
вра́ження
вражі́ння
вражли́вий
вра́за
вра́зи́ти
вразли́вий
дора́зка
«образа»
дора́зливий
«влучний, точний, вирішальний; чуттєвий»
дора́зний
«влучний, вирішальний, чіткий, пунктуальний»
дора́зький
«тс.»
заража́ти
зара́за
за́разень
«заразна речовина»
зарази́ти
«передати інфекцію»
зара́зли́вий
зара́зни́й
зара́зник
«передавач зарази»
знезара́зити
наража́ти
«піддавати»
наража́тися
«наштовхуватися; ставити себе під загрозу; [(комусь) ображати, бути неприємним, кривдити Ж]»
невра́зний
«невразливий»
одра́за
переразли́вий
«пронизливий, разючий»
перера́зний
«тс.»
поража́ти
«уражати»
пораже́нець
пора́ження
пораже́нство
пора́за
«рана Г; поранення; поразка; мука, лихо Нед»
порази́ти
пора́зити
«поранити, укусити»
пора́зка
прира́жений
«обпалений сонцем»
прора́зливий
«різкий, пронизливий»
пророжа́ти
«простромлювати, пробивати колом, рожном»
разли́вий
«разячий»
разни́й
«дратівливий, чутливий; болючий, пронизливий»
разо́к
«вразлива на дотик рана»
разю́чий
разя́чий
уража́ти
ура́ження
«образа; захворювання»
ура́жувати
ура́з
«рана; удар; образа, зневага; [матка Г; випадіння матки у жінок Бі]»
ура́за
«рана, удар, образа»
ура́зи́ти
ура́зка
«пошкодження, ранка»
ура́зли́вий
ура́зний
«болючий; який викликає біль»
ура́зовий
«поранений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ра́зіць «вражати, ображати» | білоруська |
| поразя́ «разити; розбити» | болгарська |
| porazyć «вразити; подолати, перемогти» | верхньолужицька |
| поразити «ударити; перемогти» | давньоруська |
| порази | македонська |
| razyś | нижньолужицька |
| razić «бити, разити» | польська |
| raziti «бити, ударяти» | праслов’янська |
| razъ «удар» | праслов’янська |
| рази́ть | російська |
| пора́зити «тс.» | сербохорватська |
| razit' «карбувати; пахнути» | словацька |
| ráziti «дряпати» | словенська |
| raziti «штампувати, карбувати; прорубувати» | чеська |
ра́дзик «вид мурашок (жовтого кольору), Myrmica flava»
назва могла бути зумовлена тим, що мурашки цього виду мають добре розвинене жало, яким вони дошкульно тнуть (пор. інші назви тієї самої мурашки [пікунець, во́пар]);
очевидно, пов’язане з рази́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ра́дзік
ра́зик
ре́дзик
ре́дзік
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рази́ти | українська |
хіба́ «(частка) чи; (присл.) іноді, випадком»
вокалізм хіба́ відбиває, можливо, вимову говірок північного наріччя або пов’язаний зі специфічним темпом вимови слова (див. Булаховський Вибр. пр. II 252);
прислівник і частка хіба́ виникли на ґрунті іменника хи́ба «вада, помилка», утвореного від хиба́ти «хитати, бити», як раз (іменник, прислівник, сполучник) від рази́ти, р. ра́зве також від рази́ть (інакше – Фасмер III 433);
р. [хиба́], бр. хіба́, п. слц. chyba, вл. chiba;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хиба́
хиба́ль
хиба́нь
хиба́нь що
«хіба»
хибе́нь
«хіба»
хіба́ль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хіба́ | білоруська |
| chiba | верхньолужицька |
| chyba | польська |
| ра́зве (інакше -- Фасмер III 433) | російська |
| рази́ть (інакше -- Фасмер III 433) | російська |
| хиба́ | російська |
| chyba | словацька |
| хіба́ | ? |
| хіба́ виникли на ґрунті іменника хи́ба «вада, помилка» | ? |
| хиба́ти «хитати, бити» | ? |
| раз (іменник, прислівник, сполучник) | ? |
хро́ніка «літопис»
запозичене з грецької мови, можливо, через посередництво латинської (лат. chronica (мн.) «хроніки, літопис»);
гр. χρονιϰά «тс.», χρονιϰός «часовий» утворене від χρόνος «час», яке певної етимології не має;
зіставлялося з гр. χόρτος «двір, горîд», псл. *gordъ, укр. го́род, горо́д (від іє. *gher- «тримати, городити»), з гр. ϰείρω «стригти», умбр. karu «частка», псл. kora, skora, укр. кора́, шкі́ра, шку́ра (від іє. *(s)ker- «різати, стригти»);
остання етимологія знаходить собі підтримку в українській семантичній паралелі раз «певний проміжок часу» (одного ра́зу…) і рази́ти, рі́зати;
р. болг. м. хро́ника, бр. хро́ніка, п. chronik, chronika, kronika, ч. kronika, слц. kronika, chronista «хроніст», вл. krînika, схв. хро̀ника, кро̀ника, слн. krînika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хро́нік
хроніка́льний
хроніка́р
хроніке́р
хроні́ст
хроні́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хро́ніка | білоруська |
| хро́ника | болгарська |
| krînika | верхньолужицька |
| χρονιϰά «тс.» | грецька |
| χόρτος «двір, горîд» | грецька |
| ϰείρω «стригти» | грецька |
| хро́ника | македонська |
| chronik | польська |
| chronika | польська |
| kronika | польська |
| *gordъ | праслов’янська |
| kora | праслов’янська |
| хро́ника | російська |
| хро̀ника | сербохорватська |
| kronika «хроніст» | словацька |
| chronista «хроніст» | словацька |
| krînika | словенська |
| го́род | українська |
| кора́ | українська |
| кро̀ника | українська |
| karu «частка» | умбрська |
| kronika | чеська |
| χρονιϰός «часовий» | ? |
| χρόνος «час» | ? |
| горо́д (від іє. *gher- «тримати, городити») | ? |
| skora | ? |
| шкі́ра | ? |
| шку́ра «різати, стригти» (від іє. *(s)ker- | ? |
| раз «певний проміжок часу» (одного ра́зу…) | ? |
| рази́ти | ? |
| рі́зати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України