ПІЄТЕТ — ЕТИМОЛОГІЯ
пієте́т «глибока пошана»
запозичення з німецької мови;
н. Pietät «пієтет» походить від лат. pietās «побожність, благочестя; відданість», пов’язаного з pius «побожний, благочестивий; справедливий; відданий», зіставлюваним з pūrus «чистий, бездоганний»;
р. болг. м. пиете́т, бр. піетэ́т, п. piеtyzm «пієтет, пієтизм», ч. слц. pieta, вл. pietizm «пієтизм», схв. пиjèтēт, слн. pietéta;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пієти́зм
«релігійна течія; удаване благочестя»
пієти́ст
«прибічник пієтизму; релігійна людина»
пієти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| піетэ́т | білоруська |
| пиете́т | болгарська |
| pietizm «пієтизм» | верхньолужицька |
| pietās «побожність, благочестя; відданість» | латинська |
| pius «побожний, благочестивий; справедливий; відданий» | латинська |
| pūrus «чистий, бездоганний» | латинська |
| пиете́т | македонська |
| Pietät «пієтет» | німецька |
| piеtyzm «пієтет, пієтизм» | польська |
| пиете́т | російська |
| пиjèтēт | сербохорватська |
| pieta | словацька |
| pietéta | словенська |
| pieta | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України