ПІСУАРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пісуа́р
запозичення з французької мови;
фр. pissоіr пов’язане з pissеr «мочитися; випускати рідину, текти», до якого зводиться також укр. [пі́сяти] (дит.) «мочитися»;
р. писсуа́р, бр. пісуа́р, п. pisuar, ч. слц. слн. pisоár, вл. pissоіr, болг. м. писоа́р, схв. писòāр;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пісуа́р | білоруська |
| писоа́р | болгарська |
| pissоіr | верхньолужицька |
| писоа́р | македонська |
| pisuar | польська |
| писсуа́р | російська |
| писòāр | сербохорватська |
| pisоár | словацька |
| pisоár | словенська |
| пі́сяти «мочитися» (дит.) | українська |
| pissоіr «мочитися; випускати рідину, текти» | французька |
| pissеr | французька |
| pisоár | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України