ПІОНЕР — ЕТИМОЛОГІЯ
піоне́р «людина, яка однією з перших проникає в новий, недосліджений край, освоює його; член масової дитячої організації в СРСР»
запозичення з французької мови;
фр. pionnier (ст. pаonnier) спочатку «піхотинець; армія працівників», з ХІХ ст. «піонер, дослідник; сапер» походить від іменника pion «піхотинець; пішак (у шахах); шашка», ст. pеon «піхотинець», що виводиться з нар.-лат. pedōnem, зн. в. від лат. pedō «піхотинець», pedes «тс., пішохід; плебей; сухопутна армія», пов’язаних з pēs (pedіs) «нога, стопа, ступня», спорідненим з псл. podъ, укр. під «низ, основа»;
суфікс фр. -ier виводиться від лат. -ārius, який входить також в основу укр. коміса́р, нота́ріус тощо;
р. болг. м. пионе́р, р. заст. пиони́р, бр. піяне́р, п. слц. pionier, ч. pionýr, вл. pioněr, схв. пиòнūр, слн. pionír;
Фонетичні та словотвірні варіанти
піоне́рія
піоне́рство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| піяне́р | білоруська |
| пионе́р | болгарська |
| pioněr | верхньолужицька |
| pedō «піхотинець» | латинська |
| pedes «тс., пішохід; плебей; сухопутна армія» | латинська |
| pēs | латинська |
| пионе́р | македонська |
| pedōnem | народнолатинська |
| pionier | польська |
| podъ | праслов’янська |
| пионе́р | російська |
| пиони́р (заст.) | російська |
| пиòнūр | сербохорватська |
| pionier | словацька |
| pionír | словенська |
| під «низ, основа» | українська |
| коміса́р | українська |
| нота́ріус | українська |
| pionnier «піхотинець; армія працівників» (ст. pаonnier) | французька |
| pion «піхотинець; пішак (у шахах); шашка» | французька |
| pionýr | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України