ПІНЛИВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
пі́на́
псл. pěna «піна»;
споріднене з прус. spoayno «осад, гуща, покидьки; дріжджі; піна на пиві, що бродить», лит. spáinė «шар піни», дінд. phénaḥ «піна, накип», ав. spāma- «слиз», согд. pym’kh «піна», ос. fynk/fin‘ka̋ «піна», дангл. fám, двн. veim, feim, лат. spūma «тс.; шипуча піна», pūmex «пемза»;
іє. *(s)poimno- «піна, накип»;
р. бр. м. пе́на, др. пѣна, п. piana, ч. вл. нл. pěna, слц. pena, болг. пя́на, схв. пе̏на, слн. péna;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підпі́нок
«проста горілка»
пі́ни́стий
пі́нити
пі́нитися
піни́ця
«піна»
пі́нка
«[коров’яче масло, вершки ВеЗн]; густа плівка на поверхні молока, що утворюється при нагріванні»
пінли́вий
пі́нна́
«горілка»
пі́нний
пінни́к
піння́к
«тс.»
пі́ня
«брижі на воді від швидкої течії»
пі́нява
«піна»
пі́нявий
піня́к
«жбанок, кухоль»
пі́нястий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spāma- «слиз» | авестійська |
| пе́на | білоруська |
| пя́на | болгарська |
| pěna | верхньолужицька |
| fám | давньоанглійська |
| veim | давньоверхньонімецька |
| feim | давньоверхньонімецька |
| phénaḥ «піна, накип» | давньоіндійська |
| пѣна | давньоруська |
| *(s)poimno- «піна, накип» | індоєвропейська |
| spūma «тс.; шипуча піна» | латинська |
| pūmex «пемза» | латинська |
| spáinė «шар піни» | литовська |
| пе́на | македонська |
| pěna | нижньолужицька |
| fynk/fin'ka̋ «піна» | осетинська |
| piana | польська |
| pěna «піна» | праслов’янська |
| spoayno «осад, гуща, покидьки; дріжджі; піна на пиві, що бродить» | прусська |
| пе́на | російська |
| пе̏на | сербохорватська |
| pena | словацька |
| péna | словенська |
| pym'kh «піна» | согдійська |
| pěna | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України