ПІДШИПНИК — ЕТИМОЛОГІЯ

шип «(бот.) твердий гострий виріст на гілках, стеблах, плодах; (зоол.) гострий виступ на тілі тварин; (тех.) виступ на підковах, деталях»

псл. šіръ «стріла, вістря, колючка»;
дальші зв’язки не ясні;
зіставляється з дінд. kṣipáti «кидає», kṣiprás «швидкий», kṣēpas «кидок», що зводяться до іє. *ks-/kes- «бити; тяти, різати» (Mayrhofer 289) або *kseip-/kseib- «кидати» (Pokorny І 625; Черных II 412), із двн. hiufo «шипшина», свн. hiefe, дангл. héopa «тс.» (Kluge–Götze 248–249; Torp 95);
пов’язання з гр. ξίφος «меч» (Ильинский РФВ 70, 257) сумнівне у зв’язку з припущуваним (Boisacq 678–679; Hofmann 221) семітським походженням слова;
р. шип, бр. шып «тс.», п. ст. szyp «стріла; колюча шишка; стебло», ч. šíp «стріла», слц. šíp «стріла; (розм.) шипшина», вл. šip «стрижень; залізний кілок», болг. шип «шип, вістря, шпилька (рослини)», м. шипка «прут, палиця; [гострий виступ, шип]», схв. ши̑п «шип, вістря; шипшина; скоба для висячого замка; стовп», слн. šípek «шипшина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підши́пник
ши́пка «цапфа, шип»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шып «тс.» білоруська
шип «шип, вістря, шпилька (рослини)» болгарська
šip «стрижень; залізний кілок» верхньолужицька
ξίφος «меч» грецька
héopa «тс.» давньоанглійська
hiufo «шипшина» давньоверхньонімецька
kṣipáti «кидає» давньоіндійська
kṣiprás «швидкий» давньоіндійська
kṣēpas «кидок» давньоіндійська
*ks- «бити; тяти, різати» індоєвропейська
*kseip- «кидати» індоєвропейська
kes- індоєвропейська
kseib- індоєвропейська
шипка «прут, палиця; [гострий виступ, шип]» македонська
szyp «стріла; колюча шишка; стебло» (ст.) польська
šіръ «стріла, вістря, колючка» праслов’янська
шип російська
ши̑п «шип, вістря; шипшина; скоба для висячого замка; стовп» сербохорватська
hiefe середньоверхньнімецька
šíp «стріла; (розм.) шипшина» словацька
šípek «шипшина» словенська
šíp «стріла» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України