ПІДХВАТ — ЕТИМОЛОГІЯ
хвата́ти «швидко, поривчасто брати, хапати»
псл. xvаtati/xvatiti, можливо, з первісним значенням «присвоювати, робити чуже своїм»;
у корені давнє чергування: xvatati/xytiti (з первісним значенням «різати, розпорювати»), яке зводиться до іє. *ksūt- ‹ *skūt- від кореня *skēu-;
до форми xvatati реконструюється давніше *xvot-, при цьому припускається x ‹ s (*su̯e- у займенниковому корені – пор. svojü) – ЭССЯ 8, 123;
*xv- могло розвинутися із *sv- після префіксів на i, u (Vaillant RES 22, 45);
є спроби розрізняти чеські дієслова chvátiti «хапати» і chvátati «поспішати» (слц. chvatat’, вл. сhwatać, нл. chwataś);
при цьому chvátiti (укр. хвата́ти, псл. xvatati) пов’язується не з xytiti, а з xapati (укр. хапа́ти), з фонетичним підсиленням початкового приголосного (x- › xv-), а chvatati зіставляється з kvapiti, звідки укр. ква́пити (Machek ESJČ 210);
надійних відповідників поза слов’янськими мовами немає;
р. хвата́ть, бр. хвата́ць, др. хватити, хвачу, п. chwatać, ч. chvátatі «хапати», слц. chvátat’ «хватати; поспішати», вл. сhwatać, нл. chwataś, болг. хва́щам, хва́тя «хватаю, ловлю», схв. хва̏тати, хва̏тити, слн. hvátati, hvátam, стсл. хватати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́хват
ви́хватень
«легкий, зручний одяг Я; коржик, спечений нашвидкуруч Мо»
ви́хватка
ви́хватки
«здобне печиво»
захва́т
захва́тич
захватни́й
наза́хва́т
напо́хваті
наро́зхват
нахвата́тися
недо́хва́т
незахва́т
«пропуск у косінні»
обхва́т
отхвати́тись
о́фат
охва́т
о́хват
«хвороба коней, спричинена обгодуванням або опоєм»
о́хва́т
охвати́лно
охва́тки
«рогач»
перехва́т
перехвати́ти
перехва́тка
пере́хватний
пере́хватно
підхва́т
підхва́тистий
підхва́тчик
подхва́тка
по́хва́т
похва́тань
по́хваткий
по́хватний
по́хватом
по́хватцем
при́хват
при́хватком
про́фатень
«елемент гри у вивертень»
прохватня́
спо́хвату
спо́хвачу
схват
схва́тка
ухва́т
«хапуга»
у́хват
«рогач»
фата́ти
фа́тка
«знаряддя ловити рибу, здебільшого коропів, щук узимку»
фа́тушник
«рибалка, що ловить рибу фаткою взимку»
хвата́льний
хватани́на
«хапанина»
хва́танка
«гра в піжмурки»
хвата́ч
хва́тка
«прийом, спосіб; [рибальська сітка] Шейк»
хва́тки́
«рогачі»
хватки́й
хватко́м
хвато́к
«наспіх, нашвидкуруч»
хвату́н
хвать
хватькома́
хва́цтво
хвіть
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хвата́ць | білоруська |
| хва́щам | болгарська |
| сhwatać | верхньолужицька |
| хватити | давньоруська |
| *ksūt- | індоєвропейська |
| chwataś | нижньолужицька |
| chwatać | польська |
| xvаtati/xvatiti | праслов’янська |
| хвата́ть | російська |
| тати | сербохорватська |
| chvátat' «хватати; поспішати» | словацька |
| hvátati | словенська |
| hvátam | словенська |
| хватати | старослов’янська |
| ква́пити | українська |
| хвачу | українська |
| хва́тя «хватаю, ловлю» | українська |
| тити | українська |
| chvátatі «хапати» | чеська |
| значенням «присвоювати, робити чуже своїм» | ? |
| *xvot- | ? |
| xvatati | ? |
| *xv- | ? |
| u | ? |
| chvátiti «хапати» | ? |
| chvátati «поспішати» (слц. chvatat’, вл. сhwatać, нл. chwataś) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України