ПІДТИЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ
надточи́ти «доточити, подовжити приєднанням додаткової частини; приєднати для подовження»
псл. -točiti «притикати, приставляти», ітератив tačati (‹ *tōkēti) «тс.», пов’язане чергуванням голосних з tъkati «тикати, ткати»;
пов’язання р. тача́ть із стсл. тачати «котити», ч. tačeti «крутити, катати», п. taczać «тс.» (Фасмер IV 29) помилкове;
р. точи́ть (ст.) «ткати», тача́ть «шити», [то́ча] «тканина», [то́чиво] «тс.», натача́ть «доточити», [надтача́ть] «тс.», притача́ть «пришити», стача́ть «зшити, сточити», бр. надтачы́ць «доточити», прытачы́ць «приточити», растачы́ць «розточити», стачы́ць «сточити», п. przytoczyć «подати, навести, процитувати», ч. přitočiti se «прив’язатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доточи́ти
«подовжити приєднанням додаткової частини»
дото́чка
«шматок, приєднуваний для подовження»
на́дтичка
«підтичка (у жіночій сорочці)»
на́дтічка
«тс.»
ната́чка
«шматок шкіри, яким наточують халяву»
на́тічка
«затягнений у постоли ремінь»
наточи́ти
«доточити»
на́тучка
«тс.»
пі́дтичка
підто́ка
«колода у возі, яка з’єднує його передню частину з задньою»
підто́рка
«тс.»
підточи́ти
«наставити, пришити додатково»
приті́чний
«сприятливий, підхожий, зручний»
прито́ка
«пригода, випадок; нагода, привід; підтока у возі Нед; стосунок; зручне місце; глухий завулок»
приточи́ти
«доточити»
прито́шний
«зручний; такий, що личить»
розточи́ти
«розширити вставкою»
сточи́ти
«скріпити, з’єднати; зшити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| надтачы́ць «доточити» | білоруська |
| прытачы́ць «приточити» | білоруська |
| растачы́ць «розточити» | білоруська |
| стачы́ць «сточити» | білоруська |
| taczać «тс.» | польська |
| przytoczyć «подати, навести, процитувати» | польська |
| -točiti «притикати, приставляти» | праслов’янська |
| *tōkēti «тс.» | праслов’янська |
| tъkati «тикати, ткати» | праслов’янська |
| tačati | праслов’янська |
| тача́ть | російська |
| точи́ть «ткати» (ст.) | російська |
| тача́ть «шити» | російська |
| то́ча «тканина» | російська |
| то́чиво «тс.» | російська |
| натача́ть «доточити» | російська |
| надтача́ть «тс.» | російська |
| притача́ть «пришити» | російська |
| стача́ть «зшити, сточити» | російська |
| тачати «котити» | старослов’янська |
| tačeti «крутити, катати» | чеська |
| přitočiti se «прив’язатися» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України