ПІДСІСТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

сиді́ти

псл. sěděti, sěsti (‹*sědti);
споріднене з лит. sėdė'ti «сидіти», лтс. sêdêt, гот. sitan, лат. sedēre «тс.», гр. ἕζομαι «сиджу»;
у давньоруській мові початкове ненаголошене sě- перед наступним складом з голосним переднього ряду перейшло в si- (си-, як дити́на, мизи́нець із dětina, mězinьсь та ін.);
р. сиде́ть, бр. сядзе́ць, др. сѣдѣти, сидѣти, п. siedzieć, ч. seděti, слц. sediet’, вл. sedźeć, нл. sejźeś, полаб. sedĕ «сидить», болг. седя́, м. седи, схв. сèдети «сидіти», се̏сти «сісти», сjèсти «тс.», слн. sedéti, стсл. сѣдѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́сидка
ви́сідка
відси́дка
запосіда́ти «заволодіти»
запосіда́ти «займати»
запосіда́тися «бути ласим, охочим (на щось), захоплюватися (чимось); узяти щось у свої володіння»
за́сід «помістя»
засі́да «засада»
засі́дання
засіда́тель
за́сіди «засідка»
за́сідка
засі́док «засиджене яйце»
за́сіжка «засада»
зсідани́на «звурджена частина молока»
зсіда́тися «скисати, гуснути»
зсі́док «згусток»
зсі́лий «скислий» (про молоко)
навпри́сіди
навпри́сідки
навпри́сядки
навси́дьки
навси́дячки
напосіда́ти
напосі́дливий
напри́сідки
напри́сядки
наси́дячи «навсидьки» (Ме)
на́сід «те, що осідає, тонкий шар»
на́сідка «квочка»
на́сідок «засиджене яйце»
на́сідом «наполегливо»
невси́дливий
невсидю́чий
недоси́док «курча, яке передчасно вилупилося»
непоси́да
непоси́дли́вий
непоси́дний
непоси́дько
непосидя́чий
непосидя́чка
осі́длище «місце для будівництва хати Ж; оселя»
осі́дний «осілий»
осі́док
осі́лий
пере́сід
пересіда́тися «слабшати, переставати»
пересідє́льнік «черезсідельник»
пере́сі́дка «пересадка»
підси́діти «нашкодити»
підсіде́льний
підсіде́льник
пі́дсі́дка «засідка»
підсі́сти «тс.»
посєджі́нє «тс.»
поси́де́ньки
посидже́нє
посиджі́нє «сидіння біля мерця»
посиді́льниця
посиді́нки
посиді́ння
посидко́вий «жилий»
посидю́чий
посидю́щий
посидя́щий «посидючий»
по́сід «володіння, майно; маєток»
посіда́тися «потріскатися»
посіда́ч «власник»
посі́дище
по́сідки
посі́дник «тс.»
по́сідок «тс.»
по́сідь «майно»
при́сід
при́сідка «попона поверх сідла»
при́сідом
при́сідько «карлик, мала людина»
про́сідок «місце перебування»
пусіжі́нки «посиденьки»
розсі́лина «тріщина»
седу́шка «лавочка на подвір’ї»
се́дька «навсидячки»
седю́шка «пристрій, у якому вчиться сидіти немовля»
се́дячки «сидячи»
сєду́шка «тс.»
си́день
сиде́ць «частина кошари»
сиде́чня «бездіяльне сидіння»
си́дження «сидіння»
сиді́лка
сиді́льник «сидень»
сиді́льниця «сиділка»
си́дні
сидня́
сиду́ля «стара дівка»
сиду́н «сидень»
сиду́х «тс.»
сиду́ха
сиду́шка «стільчик для дітей»
си́дьма
си́дячи
сидя́чий
си́дячки
сі́давка «сидіння»
сіда́к «тс.; частина кошари Доп. УжДУ IV»
сі́далка «тс.»
сі́дало
сіда́ти
сіда́тися «надриватися»
сіде́лка
сіде́лко «частина упряжі»
сіде́льник
сі́день «сидень»
сіде́ць «стілець, сидіння»
сідла́к «землевласник; місцевий житель»
сідла́ти
сідли́сько «місце перебування, проживання»
сідло́ «частина упряжі; [підвищення у возі Нед]»
сідлови́на
сідло́вка
сідля́р
сідна́ «сіднична кістка»
сідни́й «на якому сидять»
сідни́к «стілець шевця»
сідни́ця
сідня́ «сидіння»
сідо́к
сіду́ха «квочка Нед; перекупка»
сі́сти
сі́стоньки
сприсіда́ти «напосідати»
сяда́ти «сідати»
ся́дкати «тс.; сидіти» (дит.)
упри́сі «навприсядки»
уси́дливий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сядзе́ць білоруська
седя́ болгарська
sedźeć верхньолужицька
sitan готська
ἕζομαι «сиджу» грецька
сѣдѣти давньоруська
сидѣти давньоруська
sedēre «тс.» латинська
sêdêt латиська
sėdė'ti «сидіти» литовська
седи македонська
sejźeś нижньолужицька
sedĕ «сидить» полабська
siedzieć польська
sěděti праслов’янська
sěsti (‹*sědti) праслов’янська
сиде́ть російська
сèдети «сидіти» сербохорватська
се̏сти «сісти» сербохорватська
сjèсти «тс.» сербохорватська
sediet' словацька
sedéti словенська
сѣдѣти старослов’янська
seděti чеська

сі́яти

псл. sěti, sějǫ;
споріднене з лит. sėˊti, sėˊjau «сіяти», лтс. sẽt, sẽju, лат. sero (*‹sisō), sēvī, гот. saian, двн. sāwen, sā(j)en «тс.», сірл. saithe «рій»;
іє. *sē(i)-/sī-;
р. се́ять, бр. се́яць, др. сѣяти, сѣти, п. siać, ч. síti, seji, ст. sieti, sěju, слц. siat’, вл. syć, нл. seś, полаб. sijot, болг. се́я, м. сее, схв. cе̏jати, си̏jати, слн. sejáti, стсл. сѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безсім'я́ний
безсім'я́нка
ви́сів
ви́сівки
висівни́й
висівча́ний
висівча́тий
відсі́в
ві́дсівки
відсівни́й
відсі́яти «загубити»
досі́в
за́сі́в «посів, лан, обсіменіння»
засіва́льник «новорічний поздоровник»
засі́ванє «поля, лани»
за́сівки «тс.»
засівни́й
засівни́к «сіяч; [(ент.) ковалик, Agriotes Esch. Ж]»
засі́вок «поле, лан»
насі́в
на́сівка «насіння для повторного засіву Ж; підсів, додаткове насіння Куз»
насі́льник «самець-плідник; насінник; перезрілий овоч»
насіни́на
насіннє́вий
насі́нний
насі́нник
насі́нництво
насі́ння
недо́сі́в «пропуск у посіві»
недосі́вок
не́сів «тс.»
о́бсі́в «обсіювання; пропуск у посіві»
обсі́вне́ «чим обсівають, обсипають»
о́бсівок «обсіювання, посів»
пере́сі́в
підсі́в
пі́дсівка «глина з піском Она»
підсівки «посів на краю поля»
по́сі́в
посіва́льник «поздоровник з Новим роком»
посіва́ти «поздоровляти з Новим роком»
посівна́
посівне́ «усяке зерно, що сіється»
посівни́й
припосівни́й
присі́в
при́сі́вок «присів, посів, урожай; (заст.) надбавка до грошової оплати у вигляді врожаю»
розсі́в
розсіва́льник
ро́зсівка «розсіююча лінза»
розсійни́к «пристрій для просіювання»
розсі́янець «вітрогон, легковажна людина»
розсі́яний «неуважний»
розсі́яння «розсіяність»
сів «посів, сіяння, сходи; [збіжжя О]»
сіва́ «(заст.) частина поля, що засівається одним змахом руки; козуб; торбина, з якої сіють ручним способом»
сіва́к «сіяч; мішок, з якого сіють збіжжя О»
сіва́лка
сіва́льник «сіяч»
сіва́нка «сівалка»
сіва́ти «засівати»
сіва́ч
сіва́чка «сіяльниця; [козуб; торбина, з якої сіють; сівалка]»
сівба́
сівбина́ «посіяне зерно; посів»
сівби́ця «зерно для посіву»
сіве́йка «сіва»
сі́вень «вересень»
сіве́ць «сіяч»
сівки́й «сипкий; який засіває велику площу»
сівня́ «сіва; сівалка»
сіво́к «кількість взятого для посіву в руку зерна»
сі́вці «підставка для сита»
сіє́ць «сіяч»
сійба́ «сівба; зерно для посіву О»
сійни́й «посіяний»
сі́йник «сіяч»
сійни́ця «мішок, з якого сіють збіжжя»
сі́йці «підставка для сита»
сі́нка «цибуля-сіянка Нед; посіяні деревця, посіяний ліс»
сінний «насінний»
сі́ялка «сівалка»
сі́яльник «сіяч»
сі́янець «саджанець; дрібний дощ; [(бот.) тимофіївка лучна, Phleum pratense L. Mak]»
сіяни́ця «засіяне поле»
сі́янка «борошно; сіянець; пора сіяння; цибуля; [посіяні деревця, посіяний ліс Нед; вівсюг, Avenа fatua L.]»
сі́яня «збіжжя, посів»
сіятя́ «сіяння»
сія́ч
ссі́вки «висівки, полова»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
се́яць білоруська
се́я болгарська
syć верхньолужицька
saian готська
sāwen давньоверхньонімецька
сѣяти давньоруська
*sē(i)-/sī- індоєвропейська
sero (*‹sisō) латинська
sẽt латиська
sėˊti литовська
сее македонська
seś нижньолужицька
sijot полабська
siać польська
sěti праслов’янська
се́ять російська
jати сербохорватська
saithe «рій» середньоірландська
siat' словацька
sejáti словенська
сѣти старослов’янська
сѣти українська
jати українська
síti чеська
seji чеська
sějǫ ?
sėˊjau «сіяти» ?
sẽju ?
sēvī ?
sā(j)en «тс.» ?
sieti ?
sěju ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України