ПІДСОЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
сочи́ти «підстерігати, стежити»
псл. sočiti «шукати, вистежувати; викривати, виявляти; указувати; ганьбити», sоkъ «обвинувач, свідок; позивач, вивідувач»;
споріднене з лит. sakóti «говорити», лтс. sacót, двн. sagēn «тс.», лат. in-sequo «оголошувати», можливо, також з лит. sèkti «іти слідом», лтс. sеkt «тс.», дінд. sácate «супроводжує, іде вслід», лат. sequor «іду вслід»;
р. сочи́ть «шукати, вистежувати (звіра, злодія)», бр. сачы́ць «стежити, спостерігати; наглядати; вистежувати», др. сочити «шукати, вивчати; вимагати судом; вести тяжбу», сочьба «донос», п. ст. soczyć «обмовляти, ганьбити, цькувати», болг. со́ча «указую», м. сочи «показує», схв. са̏чити «викривати, виявляти, розшукувати», со̏к «той, хто переслідує злодія; свідок», р.-цсл. сокъ «обвинувач», с.-цсл. сочити «казати, оголошувати; указувати; доносити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осочни́к
«лісник, зобов’язаний брати участь у полюванні»
підсо́ки
«підбурювачі; інтриги, підступи»
підсочи́ть
«підстерегти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сачы́ць «стежити, спостерігати; наглядати; вистежувати» | білоруська |
| со́ча «указую» | болгарська |
| sagēn «тс.» | давньоверхньонімецька |
| sácate «супроводжує, іде вслід» | давньоіндійська |
| сочити «шукати, вивчати; вимагати судом; вести тяжбу» | давньоруська |
| сочьба «донос» | давньоруська |
| in-sequo «оголошувати» | латинська |
| sequor «іду вслід» | латинська |
| sacýt | латиська |
| sеkt «тс.» | латиська |
| sakǐti «говорити» | литовська |
| sèkti «іти слідом» | литовська |
| сочи «показує» | македонська |
| soczyć «обмовляти, ганьбити, цькувати» | польська |
| sočiti «шукати, вистежувати; викривати, виявляти; указувати; ганьбити» | праслов’янська |
| sоkъ «обвинувач, свідок; позивач, вивідувач» | праслов’янська |
| сочи́ть «шукати, вистежувати (звіра, злодія)» | російська |
| сокъ «обвинувач» | русько-церковнослов’янська |
| сочити «казати, оголошувати; указувати; доносити» | сербо-церковнослов’янська |
| сòчити «викривати, виявляти, розшукувати» | сербохорватська |
| со̏к «той, хто переслідує злодія; свідок» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України