ПІДВАЛИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

вал «насип»

запозичено з середньоверхньонімецької мови, можливо, через польську;
свн. wal «насип» (нвн. Wall «тс.») походять від лат. vallum «вал табору», спорідненого з укр. вали́ти;
припускається (Фасмер І 268) можливість запозичення через польську мову безпосередньо з латинської;
р. бр. болг. вал, др. валъ, п. wał, ч. слц. val;
Фонетичні та словотвірні варіанти

валкува́ти «згрібати у валки»
вало́к «покіс»
за валом (1545)
підва́л
підва́ла
підва́лина
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вал білоруська
вал болгарська
валъ давньоруська
vallum «вал табору» латинська
wał польська
вал російська
wal «насип» (нвн. Wall «тс.») середньоверхньнімецька
val словацька
вали́ти українська
val чеська

підва́л «приміщення під першим поверхом»

псл. podъvalъ «підкладений, підкочений предмет», пов’язане з podъvaliti «підкотити, підкласти», похідним від valiti «котити, качати по землі» (пор. укр. [підвали́ти] «підкотити» Нед, р. [подвали́ть] «тс.; підсунути, підкласти; підсипати», схв. подва́лити «підкласти, підкотити», слн. podvalíti «підсунути, підкинути»);
значення «приміщення під першим поверхом» (в українській мові, очевидно, з російської) розвинулось із значення «підвалина, лага»;
пов’язування з коренем вал- у значенні «падіння» (Булаховський Вибр. пр. ІІI 369), як і з вал «земляний насип» (Преобр. І 63), помилкове;
р. подва́л «підвал», [по́дваль] «щось підкинуте», бр. падва́л «підвал», падвалі́на «підвалина», п. podwalina «тс.», ч. podval «підвалина в стелі або стіні», слц. podval «шпала; [лага під підлогою]», болг. діал. м. по́двал «колода, підкладена під бочку», схв. по́двалак «те, що підкладається для укріплення»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підва́ла «балка в основі дерев’яної стіни»
підва́лина
пі́двалок «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
падва́л «підвал» білоруська
падвалі́на «підвалина» білоруська
по́двал «колода, підкладена під бочку» (діал.) болгарська
по́двал «колода, підкладена під бочку» македонська
podwalina «тс.» польська
podъvalъ «підкладений, підкочений предмет» праслов’янська
podъvaliti «підкотити, підкласти» праслов’янська
valiti «котити, качати по землі» (пор. укр. [підвали́ти] «підкотити» Нед, р. [подвали́ть] «тс.; підсунути, підкласти; підсипати», схв. подва́лити «підкласти, підкотити», слн. podvalíti «підсунути, підкинути») праслов’янська
подвали́ть російська
подва́л «підвал» російська
по́дваль «щось підкинуте» російська
подва́лити сербохорватська
по́двалак «те, що підкладається для укріплення» сербохорватська
podval «шпала; [лага під підлогою]» словацька
podvalíti словенська
вал «земляний насип» українська
podval «підвалина в стелі або стіні» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України