ПІВДЕНЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ

пі́вдень (сторона світу)

очевидно, псл. polъdьnь;
результат перенесення назви половини дня, утвореної з іменників polъ (‹ *polŭ) «половина» і dьnь «день», на назву сторони світу, оскільки саме опівдні сонце знаходиться на півдні;
пор. лит. piẽtūs «обід, полудень; південь», лат. merīdiēs «середина дня; південь», гр. μεσ-ημβριον «тс.»;
можливо, що лат. merīdiēs справило вплив на розвиток значення слов’янських форм;
р. заст. поет. по́лдень «південь», бр. по́ўдзень, п. południe «тс.», ч. poledník «меридіан», слц. poludnie (заст.) «південь», poludník «меридіан», вл. нл. poł(d)njo «полудень; південь», болг. [пла́дне], схв. заст. по́дне «тс.», слн. poldnévnik «меридіан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

півде́нець «житель півдня»
півде́нний
півде́нник «меридіан» (заст.)
півде́нниця «південний схил гори»
полдне́ «південь» (заст.)
полу́де́нний «південний»
полу́дне
полудне́вець «південець»
полудне́вий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
по́ўдзень білоруська
пла́дне болгарська
poł(d)njo «полудень; південь» верхньолужицька
μεσ-ημβριον «тс.» грецька
merīdiēs «середина дня; південь» латинська
merīdiēs латинська
piẽtūs «обід, полудень; південь» литовська
poł(d)njo «полудень; південь» нижньолужицька
południe «тс.» польська
polъdьnь праслов’янська
polъ «половина» праслов’янська
dьnь «день» праслов’янська
*polŭ праслов’янська
по́лдень «південь» (заст. поет.) російська
по́дне «тс.» (заст.) сербохорватська
poludnie «південь»«меридіан» (заст.) словацька
poludník «південь»«меридіан» (заст.) словацька
poldnévnik «меридіан» словенська
poledník «меридіан» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України