ПШОНЯНА — ЕТИМОЛОГІЯ
пшоно́ «крупа з проса; [просо, Panicum crus galli L. Mak]»
псл. pьšeno, субстантивований дієприкметник (чол. р. *pьšenъ) від pьxati «товкти»;
назва зумовлена тим, що для одержання пшона необхідно обтовкти зерна проса;
споріднене з дінд. piṣṭám «борошно», piṣṭáḥ «товчений», прус. sompisinis «хліб з борошна грубого помелу»;
р. пшено́, бр. пшано́, др. пьшено, п. pszono, ч. pšano, pšeno, слц. pšeno, схв. пше́на, ше́на «вид конюшини», слн. pšêno «очищене зерно, пшоно», стсл. пьшено;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пшеничник
«сорго, Sorghum L.»
(бот.)
пшо́нник
«суп із пшона»
пшоня́ний
пшоня́ник
«млинець із пшона»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пшано́ | білоруська |
| piṣṭám «борошно» | давньоіндійська |
| piṣṭáḥ «товчений» | давньоіндійська |
| пьшено | давньоруська |
| pszono | польська |
| pьšeno | праслов’янська |
| pьxati «товкти» | праслов’янська |
| sompisinis «хліб з борошна грубого помелу» | прусська |
| пшено́ | російська |
| пше́на | сербохорватська |
| ше́на «вид конюшини» | сербохорватська |
| pšeno | словацька |
| pšêno «очищене зерно, пшоно» | словенська |
| пьшено | старослов’янська |
| pšano | чеська |
| pšeno | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України