ПУШИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пух «дрібне пір’я і т. д.; [(бот.) пухівка піхвова, Eriophorum vaginatum L. Mak]»

спроби пов’язання з ч. [kvap] «пух» (Machek ESJČ 497), як і з дінд. púcchaḥ «хвіст», ав. pusa- «коса», гот. fauhō «лисиця», двн. fuhs, нвн. Fuchs «тс.» (Uhlenbeck 168; Mayrhofer II 298; Kluge–Mitzka 222), недостатньо обґрунтовані;
іє. *peus-, похідне від *peu- (*pu-) «подув, подих»;
споріднене з лит. [paustìs] «волосся тварин»;
псл. puхъ (‹*pous-);
р. бр. болг. пух, др. пухъ, п. puch, ч. puch «пух; сморід», слц. puch «сморід», вл. puch «м’яч», нл. puch «глибоке зітхання», схв. пу̏ха «прищ», слн. púh «подув; пух, пушок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

опу́шення
о́пушець «корона волосся»
опуши́ти
опуши́тися
о́пу́шка «хутрова обшивка»
опу́шник «тс.»
підпу́шувальний
пуха́ч «гнилий стрижень дерева»
пухачі́на «заболонь (під корою дерева)»
пухівка «гага, Somateria molissima L.» (орн.)
пухі́вка «котики, Eriophorum L.» (бот.)
пухке́ник «пампушка»
пухки́й
пухкі́шати
пухла́тий «пухнатий»
пухна́вий
пухна́стий
пухна́тий
пухови́к
пухови́ця «пуховик»
пуховки «пухівка піхвова» (бот.)
пуховник «вид кендиря, Apocynum venetum L.; жовтозілля, Senecio jacobaea L.» (бот.)
пухте́лик «тс.»
пушан «шавлія ефіопська, Salvia aethiopis L.» (бот.)
пуши́нка
пуши́стий
пуши́ти
пуші́ння
пушниця «Byssus Humb.» (бот.)
пушо́к «малий пух; м’яка щіточка для пудрення, [(бот.) пухівка піхвова Mak]»
розпу́шник
розпу́шувальний
розпу́шувач
спухковаті́лий «пухкий»
спухні́ти «стати пухким»
спу́хченє «розпушення»
спу́шений
спуші́лий «розпушений» (про землю)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
pusa- «коса» авестійська
пух білоруська
пух болгарська
puch «м’яч» верхньолужицька
fauhō «лисиця» готська
fuhs давньоверхньонімецька
púcchaḥ «хвіст» давньоіндійська
пухъ давньоруська
*peus- індоєвропейська
*peu- «подув, подих» (*pu-) індоєвропейська
paustìs «волосся тварин» литовська
puch «глибоке зітхання» нижньолужицька
Fuchs «тс.» нововерхньонімецька
puch польська
puхъ (‹*pous-) праслов’янська
пух російська
пу̏ха «прищ» сербохорватська
puch «сморід» словацька
púh «подув; пух, пушок» словенська
kvap «пух» чеська
puch «пух; сморід» чеська

пу́хкати

псл. puxati, пов’язане з puxъ «дихання; пух»;
р. [пу́хтать] «важко дихати», бр. пух «бах», п. [puchać] «бухати, стріляти, вивергати; дути», вл. puchać «диміти, дути, пихкати», нл. puchaś «надувати», puch «зітхання», болг. пухам, пухкам «випускаю дим, витрушую, вибиваю пил; б’ю», м. пуши «палить; димить», схв. пу́хати «дути, смердіти, псувати повітря», слн. púhati «дути (поривами), пихкати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пухті́ти «гудіти, спалахувати (про вогонь)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пух «бах» білоруська
пухам болгарська
пухкам «випускаю дим, витрушую, вибиваю пил; б’ю» болгарська
puchać «диміти, дути, пихкати» верхньолужицька
пуши «палить; димить» македонська
puchaś «надувати»«зітхання» нижньолужицька
puch «надувати»«зітхання» нижньолужицька
puchać «бухати, стріляти, вивергати; дути» польська
puxati праслов’янська
puxъ «дихання; пух» праслов’янська
пу́хтать «важко дихати» російська
пу́хати «дути, смердіти, псувати повітря» сербохорватська
púhati «дути (поривами), пихкати» словенська

пу́хнути

іє. *peus-/pus-/p(h)ū˜- «надувати губи, дути»;
спроба пов’язання з pukati «лопати, тріскати» (Machek ESJČ 498) потребує обґрунтування;
споріднене з лит. pū˜sti «дути, пучити», pūslėˊ «пузир», putà «піна», лтс. pusks «пучок, гроно», pušķis «букет, пучок; китиця», норв. føуsa «надуватися», лат. pustula «пузир; пухир», гр. φυ̃σα «ковальський міх; дихання; подув; пухир», φυ̃σάω «дую, сурмлю», вірм. p‛uk‛ «дихання, подув», дінд. púṣyati «процвітає», puṣpam «квітка», pṓṣaḥ «процвітання, ріст, достаток», pupphusaḥ «легеня», pupphulaḥ «здуття», puppuṭaḥ «опух піднебіння», phutrakōti «дме»;
псл. puxnǫti, очевидно, пов’язане з puxъ «пух»;
р. пу́хнуть, бр. пу́хнуць, др. пухнути, п. puchnąć «пухнути», puchać «дути», ч. puchnouti, слц. puchnút’, вл. puchać «дути; пихкати, пахкати», нл. puchaś «тс.», болг. пу́хам «витрушую, вибиваю пил; б’ю», пу́хна «тс.», пу́ша «палю; димлю», м. пуши «палить, димить», схв. пу́хати «дути; смердіти», слн. púhati «пирхати; дути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

запу́хлий
ль «товстун»
напу́хлий
о́пу́х «пухлина»
опу́хлий
опу́хлина «тс.»
попу́хлий
пухлени́на «пухлина, опух»
пухлец «котячі лапки, Antennaria dioica (L.) Gaertn.» (бот.)
пухлечка «опух»
пу́хлий
пу́хлики «зборки на рукаві або на комірі сорочки»
пухли́на
пухлини́на «пухлина; печінка домашньої птиці»
пухло́ «шлунок; печінка»
пухляк чорноголовий «чорноголова синиця, Parus atricapillus L.» (орн.)
пухлянка «хвилівник звичайний, кірказон, Aristolоchia clematitis L.» (бот.)
пухлятика «фізаліс звичайний, Physalis alkekengi L.» (бот.)
пухля́ти́на «пухлина, опух; [(бот.) фізаліз Ме]»
пухля́чка «печінка домашньої птиці»
пухни́й «м’який, пухкий»
пу́хти
пухті́й «гладка, неповоротка людина»
пухтя́ «тс.»
пу́ша «опух, потовщення»
розпу́хлий
спу́хлий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пу́хнуць білоруська
пу́хам «витрушую, вибиваю пил; б’ю» болгарська
пу́хна «тс.» болгарська
пу́ша «палю; димлю» болгарська
puchać «дути; пихкати, пахкати» верхньолужицька
p'uk' «дихання, подув» вірменська
φυ̃σα «ковальський міх; дихання; подув; пухир» грецька
φυ̃σάω «дую, сурмлю» грецька
púṣyati «процвітає» давньоіндійська
puṣpam «квітка» давньоіндійська
pṓṣaḥ «процвітання, ріст, достаток» давньоіндійська
pupphusaḥ «легеня» давньоіндійська
pupphulaḥ «здуття» давньоіндійська
puppuṭaḥ «опух піднебіння» давньоіндійська
phutrakōti «дме» давньоіндійська
пухнути давньоруська
*peus-/pus-/p(h)ū˜- «надувати губи, дути» індоєвропейська
pustula «пузир; пухир» латинська
pusks «пучок, гроно» латиська
pušķis «букет, пучок; китиця» латиська
pū˜sti «дути, пучити» литовська
pūslėˊ «пузир» литовська
putà «піна» литовська
пуши «палить, димить» македонська
puchaś «тс.» нижньолужицька
føуsa «надуватися» норвезька
puchnąć «пухнути»«дути» польська
puchać «пухнути»«дути» польська
pukati «лопати, тріскати» праслов’янська
puxnǫti праслов’янська
puxъ «пух» праслов’янська
пу́хнуть російська
пу́хати «дути; смердіти» сербохорватська
puchnút' словацька
púhati «пирхати; дути» словенська
puchnouti чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України