ПУХИР — ЕТИМОЛОГІЯ
пухи́р «наповнене рідиною хворобливе здуття на шкірі; пузир; міхур»
псл. puxyrь, puxоrь, утворене за допомогою суфіксів -yrь, -orь від основи дієслова puxnǫti «пухнути»;
пор. як словотворчі паралелі пузи́р, [міхи́р] «міхур», утворені від пу́зо, міх;
п. pęcherz «пузир, міхур; пухир; булька», ч. puchýř «пузир, міхур», слц. puchor «пташиний шлунок», вл. pucheŕ «пузир, пухир», нл. puchoŕ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
піху́р
пухири́стий
пухи́рник
«вид водяної рослини, Utricularia L.»
(бот.)
пухирнико́ві
пухирча́стий
пухи́рчатий
пухиря́
пухі́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pucheŕ «пузир, пухир» | верхньолужицька |
| puchoŕ «тс.» | нижньолужицька |
| pęcherz «пузир, міхур; пухир; булька» | польська |
| puxyrь | праслов’янська |
| puxоrь | праслов’янська |
| puxnǫti «пухнути» | праслов’янська |
| puchor «пташиний шлунок» | словацька |
| міхи́р «міхур» | українська |
| пу́зо | українська |
| міх | українська |
| puchýř «пузир, міхур» | чеська |
піху́р «пузир, пухир»
результат контамінації слів міху́р і пухи́р;
зіставляється також (Куркина Этимология 1971, 87; Prusík KZ 35, 601) з ч. pěchúr (анат.) «матка», цсл. пѣхырь «бульбашка», які зводяться (Petersson PBrB 43, 141–153) до іє. *pois-/peis- «дути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опіхуря́ти
«покривати пухирями»
піхи́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *pois-/peis- «дути» | індоєвропейська |
| міху́р | українська |
| пухи́р | українська |
| пѣхырь «бульбашка» | церковнослов’янська |
| pěchúr «матка» (анат.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України