ПУТНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
пу́тня «бочка; посуд, в якому тримають воду в хаті»
загальноприйнятої етимології не має;
вважається запозиченим через польське посередництво з давньоверхньонімецької мови (Огієнко РМ 1938/3, 135; Онышкевич Исслед. п. яз. 247; Шелудько 43; Brückner 449; Machek ESJČ 501; Skok III 87; Mikl. EW 268; Matzenauer 285);
двн. butina (putina), свн. butten, нвн. Bütte «діжка, чан» (баварське [putten] «тс.») походять від лат. butina, гр. πυτίνη «оплетена пляшка»;
виводиться також (Niţă-Armaş та ін. Romanoslavica 16, 94; Vrabie Romanoslavica 14, 168–169; Scheludko 141; Mikl. EW 268) від рум. pútină «чан, кадіб, діжка», яке походить від лат. *putina, що, можливо, є фонетичним варіантом butina, нар.-лат. budina (DLRM 683);
п. [putnia] «посудина з ручкою для поїння коней в дорозі», ч. putna «цебер», слц. putňa «тс.», схв. пу̀туња «дерев’яна або плетена посудина; відро на вино»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
путе́на
«посудина для овечого сиру»
пути́на
«посудина для молока; посудина для приготування овечого сиру»
пути́но
«посудина для приготування овечого сиру»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| πυτίνη «оплетена пляшка» | грецька |
| butina (putina) | давньоверхньонімецька |
| butina | латинська |
| *putina | латинська |
| butina | латинська |
| budina | народнолатинська |
| Bütte «діжка, чан» (баварське [putten] «тс.») | нововерхньонімецька |
| putnia «посудина з ручкою для поїння коней в дорозі» | польська |
| pútină «чан, кадіб, діжка» | румунська |
| пу̀туња «дерев’яна або плетена посудина; відро на вино» | сербохорватська |
| butten | середньоверхньнімецька |
| putňa «тс.» | словацька |
| putna «цебер» | чеська |
путь
псл. pǫtь;
споріднене з прус. pintis (‹pt-), лат. pons (род. в. pontis) «міст; дощаний настил (через болото)», гр. πάτος «крок, рух; стежка, дорога», вірм. hun «брід», перс. paϑi- «дорога», ос. fandag, faendaeg «тс.», дінд. pánthāḥ «стежка, дорога, путь», ав. pantā˚ (pantan-, paϑ-), можливо, також гот. finþan «знаходити; пізнавати», двн. fandōn «карати, випробувати», нвн. finden «знаходити», англ. find «тс.»;
іє. *pont- «дорога, брід, міст», пов’язане чергуванням голосних з *pent- «ступати, йти»;
р. путь, бр. пуць, др. путь «путь; похід», п. pąć, ч. pout, слц. pút’, вл. puć, нл. puś, полаб. pǫt, болг. път, м. пат, схв. пу̑т, слн. pót, стсл. пѫть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпу́тиця
«погана дорога, бездоріжжя»
безпу́тний
безпу́тник
безпу́тство
безпу́ття
зне́путити
«збити з дороги, збити з пантелику; збитися з дороги; зіпсувати»
напути́ти
напуті́ння
напу́тливий
напу́тник
напу́тниця
«наставниця; [провідниця; попутниця Ж]»
напу́тній
напу́ття
напу́чувати
напу́чувач
не́путити
«заважати, перешкоджати; збивати з дороги, непокоїти, хвилювати; псувати, розбещувати»
непу́тство
«відхилення; розпуста, провина, проступок»
непу́тствувати
«бути безладним, неохайним; гуляти, вести безладне життя»
не́путь
«мерзотник, негідник»
нерозпу́тний
«бездоріжній, непрохідний, численний»
обезпу́титися
«стати слабким, незначним»
перепу́тє
«перепуття; дім на дорозі»
перепу́ття
попу́тний
попу́тник
«попутчик; [(бот.) подорожник, Plantago major L.]»
попу́тництво
попу́тчик
припу́тник
«подорожник, Plantago major L.; краснюк (гриб), Boletus species?»
(бот.)
припу́чений
«улаштований, навернений»
пропу́тчик
«першовідкривач, новатор, ініціатор»
пут
«путь»
пути́вець
«польова дорога, путівець»
пу́тик
(зменш. від путь)
пути́на
«путь»
пути́чка
«стежка»
пути́ще
«польова дорога»
путі́вець
путі́вка
путівни́к
путі́єць
пу́тник
«подорожній»
пу́тній
пуття́
путува́ти
«їздити, подорожувати, мандрувати»
путьови́й
путьо́вка
путя́чий
«путній»
путя́щий
розпу́ття
спу́тник
«супутник, попутник»
супу́тє
«сухопуття»
супу́тник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pantā˚ (pantan-, paϑ-) | авестійська |
| find «тс.» | англійська |
| пуць | білоруська |
| път | болгарська |
| puć | верхньолужицька |
| hun «брід» | вірменська |
| finþan «знаходити; пізнавати» | готська |
| πάτος «крок, рух; стежка, дорога» | грецька |
| fandōn «карати, випробувати» | давньоверхньонімецька |
| pánthāḥ «стежка, дорога, путь» | давньоіндійська |
| путь «путь; похід» | давньоруська |
| *pont- «дорога, брід, міст» | індоєвропейська |
| *pent- «ступати, йти» | індоєвропейська |
| pons «міст; дощаний настил (через болото)» (род. в. pontis) | латинська |
| пат | македонська |
| puś | нижньолужицька |
| finden «знаходити» | нововерхньонімецька |
| fandag | осетинська |
| faendaeg «тс.» | осетинська |
| paϑi- «дорога» | перська |
| pǫt | полабська |
| pąć | польська |
| pǫtь | праслов’янська |
| pintis (‹pt-) | прусська |
| путь | російська |
| пу̑т | сербохорватська |
| pút' | словацька |
| pót | словенська |
| пѫть | старослов’янська |
| pout | чеська |
харапу́тний «охайний»
очевидно, складне утворення з основою прикметника ха́рний «чистий, охайний» у першій частині й прикметника пу́тний ‹ путній у другій;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ха́рний «чистий, охайний» | ? |
| пу́тний | ? |
| путній | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України