ПУТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
путь
псл. pǫtь;
споріднене з прус. pintis (‹pt-), лат. pons (род. в. pontis) «міст; дощаний настил (через болото)», гр. πάτος «крок, рух; стежка, дорога», вірм. hun «брід», перс. paϑi- «дорога», ос. fandag, faendaeg «тс.», дінд. pánthāḥ «стежка, дорога, путь», ав. pantā˚ (pantan-, paϑ-), можливо, також гот. finþan «знаходити; пізнавати», двн. fandōn «карати, випробувати», нвн. finden «знаходити», англ. find «тс.»;
іє. *pont- «дорога, брід, міст», пов’язане чергуванням голосних з *pent- «ступати, йти»;
р. путь, бр. пуць, др. путь «путь; похід», п. pąć, ч. pout, слц. pút’, вл. puć, нл. puś, полаб. pǫt, болг. път, м. пат, схв. пу̑т, слн. pót, стсл. пѫть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безпу́тиця
«погана дорога, бездоріжжя»
безпу́тний
безпу́тник
безпу́тство
безпу́ття
зне́путити
«збити з дороги, збити з пантелику; збитися з дороги; зіпсувати»
напути́ти
напуті́ння
напу́тливий
напу́тник
напу́тниця
«наставниця; [провідниця; попутниця Ж]»
напу́тній
напу́ття
напу́чувати
напу́чувач
не́путити
«заважати, перешкоджати; збивати з дороги, непокоїти, хвилювати; псувати, розбещувати»
непу́тство
«відхилення; розпуста, провина, проступок»
непу́тствувати
«бути безладним, неохайним; гуляти, вести безладне життя»
не́путь
«мерзотник, негідник»
нерозпу́тний
«бездоріжній, непрохідний, численний»
обезпу́титися
«стати слабким, незначним»
перепу́тє
«перепуття; дім на дорозі»
перепу́ття
попу́тний
попу́тник
«попутчик; [(бот.) подорожник, Plantago major L.]»
попу́тництво
попу́тчик
припу́тник
«подорожник, Plantago major L.; краснюк (гриб), Boletus species?»
(бот.)
припу́чений
«улаштований, навернений»
пропу́тчик
«першовідкривач, новатор, ініціатор»
пут
«путь»
пути́вець
«польова дорога, путівець»
пу́тик
(зменш. від путь)
пути́на
«путь»
пути́чка
«стежка»
пути́ще
«польова дорога»
путі́вець
путі́вка
путівни́к
путі́єць
пу́тник
«подорожній»
пу́тній
пуття́
путува́ти
«їздити, подорожувати, мандрувати»
путьови́й
путьо́вка
путя́чий
«путній»
путя́щий
розпу́ття
спу́тник
«супутник, попутник»
супу́тє
«сухопуття»
супу́тник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pantā˚ (pantan-, paϑ-) | авестійська |
| find «тс.» | англійська |
| пуць | білоруська |
| път | болгарська |
| puć | верхньолужицька |
| hun «брід» | вірменська |
| finþan «знаходити; пізнавати» | готська |
| πάτος «крок, рух; стежка, дорога» | грецька |
| fandōn «карати, випробувати» | давньоверхньонімецька |
| pánthāḥ «стежка, дорога, путь» | давньоіндійська |
| путь «путь; похід» | давньоруська |
| *pont- «дорога, брід, міст» | індоєвропейська |
| *pent- «ступати, йти» | індоєвропейська |
| pons «міст; дощаний настил (через болото)» (род. в. pontis) | латинська |
| пат | македонська |
| puś | нижньолужицька |
| finden «знаходити» | нововерхньонімецька |
| fandag | осетинська |
| faendaeg «тс.» | осетинська |
| paϑi- «дорога» | перська |
| pǫt | полабська |
| pąć | польська |
| pǫtь | праслов’янська |
| pintis (‹pt-) | прусська |
| путь | російська |
| пу̑т | сербохорватська |
| pút' | словацька |
| pót | словенська |
| пѫть | старослов’янська |
| pout | чеська |
запу́тити «заперечувати, заважати говорити»
не зовсім ясне;
може бути зіставлене з пу́то, пу́тати або з путь;
в останньому випадку первісно могло означати «заступити, стати на дорозі, на заваді»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запу́титися
«вдаватися (у щось), вступати в розмову»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́то | ? |
| пу́тати | ? |
| путь | ? |
| означати «заступити, стати на дорозі, на заваді» | ? |
напутник «подорожник великий, Plantago major L.» (бот.)
утворення з прийменників на, по, при та іменника путь, семантично паралельне до форми подоро́жник «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
попутник
припутник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на | ? |
| по | ? |
| при | ? |
| путь | ? |
| подоро́жник «тс.» | ? |
фунду́к «рослина роду ліщинових, Corylus tubulosa Willd; кримський горіх Шейк» (бот.)
запозичення з тюркських мов, найімовірніше, з мови кримських татар;
крим.-тат. funduk, тур. fındık «тс.» походять від гр. ποντιϰὸν, (ϰάρυον) «волоський, (букв.) понтійський (горіх)», пов’язаного з πόντος «море», яке споріднене з лат. pons «міст; стежка», дінд. pánthāḥ «стежка, дорога», псл. pǫtь «дорога», укр. путь;
р. бр. фунду́к;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фунду́к | білоруська |
| ποντιϰὸν | грецька |
| πόντος «море» | грецька |
| pánthāḥ «стежка, дорога» | давньоіндійська |
| funduk | кримсько-татарська |
| pons «міст; стежка» | латинська |
| pǫtь «дорога» | праслов’янська |
| фунду́к | російська |
| fındık «тс.» | турецька |
| путь | українська |
паткань «великий пацюк, Mus decumanus» (зоол.)
запозичення з угорської мови;
уг. patkány «тс.» походить від слц. potkan, що, як і ч. potkan, слн. podgána «тс.», виводиться від іт. [pategan(a), patekana, pontekana] «тс.», утворених з лат. *ponticāna «миша» (‹ pontica), пов’язаного, можливо, з гр. ποντικόςμυ̃ς «понтійська миша»;
гр. ποντικός «морський» утворено від πόντος «(відкрите) море» (а також назва Середземного й Чорного морів), спорідненого з дінд. pánthāḥ «слід; шлях, дорога», псл. pǫtь, укр. путь;
болг. [патка́н] «пацюк»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поткан
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| патка́н «пацюк» | болгарська |
| ποντικόςμυ̃ς «понтійська миша» | грецька |
| ποντικός «морський» | грецька |
| πόντος «(відкрите) море» (а також назва Середземного й Чорного морів) | грецька |
| pánthāḥ «слід; шлях, дорога» | давньоіндійська |
| pategan(a), patekana, pontekana «тс.» | італійська |
| *ponticāna «миша» (‹ pontica) | латинська |
| pǫtь | праслов’янська |
| potkan | словацька |
| podgána «тс.» | словенська |
| patkány «тс.» | угорська |
| путь | українська |
| potkan | чеська |
подка́н «сірий (рудий) пацюк, Rattus decumanus (Mus decumanus)» (зоол.)
уг. potkán «щур, пацюк», potkány, patkány, як і слн. podgána «тс.», походить від іт. [pantegan(a), pantecana, pontecana] «тс.», яке виводиться від ром.-лат. ponticāna «чорноморська, понтійська (миша)», що походить від гр. Ποντικός «понтійський», пов’язаного з Πόντος «Понтійське царство, Понт», πόντος «море, шлях по морю», спорідненим з псл. pǫtь, укр. путь;
можливо, через чеське чи словацьке посередництво запозичено з угорської мови;
ч. potkan «водяний пацюк», [potkán] «тс.», слц. potkan «пацюк»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
потка́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Ποντικός «понтійський» | грецька |
| Πόντος «Понтійське царство, Понт» | грецька |
| πόντος «море, шлях по морю» | грецька |
| pantegan(a), pantecana, pontecana «тс.» | італійська |
| pǫtь | праслов’янська |
| potkan «пацюк» | словацька |
| podgána «тс.» | словенська |
| potkán «щур, пацюк» | угорська |
| potkány | угорська |
| patkány | угорська |
| путь | українська |
| potkan «водяний пацюк» | чеська |
| potkán «тс.» | чеська |
| ponticāna «чорноморська, понтійська (миша)» | ? |
понто́н «плавуча опора для кранів, копрів, причалів, наплавних мостів»
запозичення з французької мови;
фр. ponton «понтон; понтонний міст», утворено від лат. pontō (зн. в. pontonem) «плоскодонне судно; понтон», похідного від pōns (род. в. pontis) «міст, гать, настил з колод», спорідненого з псл. pǫtь, укр. путь;
р. болг. понто́н, бр. панто́н, п. ч. вл. ponton, слц. слн. pontón, м. понтон, схв. по̀нто̄н;
Фонетичні та словотвірні варіанти
понтоне́р
понто́нник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| панто́н | білоруська |
| понто́н | болгарська |
| ponton | верхньолужицька |
| pontō «плоскодонне судно; понтон» (зн. в. pontonem) | латинська |
| pons «міст, гать, настил з колод» | латинська |
| понтон | македонська |
| ponton | польська |
| pǫtь | праслов’янська |
| понто́н | російська |
| по̀нто̄н | сербохорватська |
| pontón | словацька |
| pontón | словенська |
| путь | українська |
| ponton «понтон; понтонний міст» | французька |
| ponton | чеська |
попу́тник «подорожник, Plantago major L.; P. lanceolata L. Mak» (бот.)
назва зумовлена тим, що ці рослини ростуть поблизу доріг або на дорогах (Нейштадт 508–509; Носаль 186);
похідне утворення від путь;
р. [попу́тник] «подорожник», [припутник] «тс.», бр. [прыпутнік] «Plantago major L.», трыпу́тнік «подорожник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
припу́тник
«Plantago major L. ВеНЗн; Plantago arenaria W. K. Mak»
три́путник
«Plantago arenaria W. K.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прыпутнік «Plantago major L.» | білоруська |
| трыпу́тнік «подорожник» | білоруська |
| попу́тник «подорожник» | російська |
| припутник «тс.» | російська |
| путь | українська |
при́путень «Columba palumbus L.» (орн.)
назва зумовлена тим, що цей птах часто зустрічається при шляхах, дорогах;
очевидно, похідне утворення від путь «шлях, дорога»;
р. [при́путень];
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| при́путень | російська |
| путь «шлях, дорога» | українська |
три́путень «подорожник великий, Plantago major L.» (бот.)
результат видозміни незафіксованої форми *припутень «тс.», утвореної з прийменника при- та іменника путь;
пор. [припу́тник] «подорожник середній»;
бр. трыпу́тнік «подорожник», схв. [трипутац, тропутац], слн. trpôtec, [tripoteс] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
три́пу́тник
«тс. Маk, См; подорожник середній, P. media L. (P. aranaria) Г, Нед»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| трыпу́тнік «подорожник» | білоруська |
| трипутац | сербохорватська |
| тропутац | сербохорватська |
| trpôtec | словенська |
| tripoteс «тс.» | словенська |
| *припутень «тс.» | українська |
| при- | українська |
| путь | українська |
| припу́тник «подорожник середній» | українська |
пути́вка «сорт яблук»
очевидно, утворене від назви міста Пути́вль (др. Путивль) або річки Пути́вка, які пов’язуються з первісною назвою гідроніма *Путивъ, можливо, утвореного від путь з давнішим значенням «течія» (пор. р. [путива́я вода] «вода, що утворює течію річки»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Путивль | давньоруська |
| Пути́вль (др. Путивль) | українська |
| *Путивъ | українська |
| путь «течія» (пор. р. [путива́я вода] «вода, що утворює течію річки») | українська |
пу́то (переважно мн. пу́та)
псл. pǫto, утворення з суфіксом -to, пов’язане чергуванням голосних з pęti, pьnǫ «розтягувати, натискувати»;
споріднене з лит. pántis «пута», spándyti «тиснути, давити», лтс. pinekls «путо», прус. panto «тс.», алб. pendё, pёndё «пара волів; ярмо», двн. spannan «натягувати, зміцнювати, зв’язувати, прикріпляти», нвн. spannen «натягувати, напружувати», spinnen «прясти»;
іє. *(s)pen-;
останнім часом пропонується (Machek ESJČ 476; Slavia 21, 265) зв’язок з нвн. binden «в’язати», дінд. bandha- «путо; перешкода»;
спроба вивести псл. pǫto з іє. *pent- «ступити на щось» (Knobloch ZfSl 7, 301) непереконлива;
р. пу́то, пу́ты, бр. пу́та, др. путо, п. pęto, pęta, ч. pouto, pouta, слц. púto, вл. puto, нл. puto, pyto «тс.», схв. пу̏то, слн. póto, póta, стсл. пѫто;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пропу́тати
«марнотратити, промарнувати»
путани́на
«плутанина, метушня»
путани́ця
«тс.»
пу́тати
пути́на
«путо»
спу́тно
«кайдани; пута»
спутно́вий
(у виразі спутнова кість «путова кістка»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pendё | албанська |
| pёndё «пара волів; ярмо» | албанська |
| пу́та | білоруська |
| puto | верхньолужицька |
| spannan «натягувати, зміцнювати, зв’язувати, прикріпляти» | давньоверхньонімецька |
| bandha- «путо; перешкода» | давньоіндійська |
| путо | давньоруська |
| *(s)pen- | індоєвропейська |
| *pent- «ступити на щось» | індоєвропейська |
| pinekls «путо» | латиська |
| pántis «пута» | литовська |
| spándyti «тиснути, давити» | литовська |
| puto «тс.» | нижньолужицька |
| pyto «тс.» | нижньолужицька |
| spannen «натягувати, напружувати» | нововерхньонімецька |
| spinnen «прясти» | нововерхньонімецька |
| binden «в’язати» | нововерхньонімецька |
| pęto | польська |
| pęta | польська |
| pǫto | праслов’янська |
| pьnǫ «розтягувати, натискувати» | праслов’янська |
| pęti | праслов’янська |
| pǫto | праслов’янська |
| panto «тс.» | прусська |
| пу́то | російська |
| пу́ты | російська |
| пу̏то | сербохорватська |
| púto | словацька |
| póto | словенська |
| póta | словенська |
| пѫто | старослов’янська |
| pouto | чеська |
| pouta | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України