ПУТАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

може бути зіставлене з пу́то, пу́тати або з путь;

в останньому випадку первісно могло означати «заступити, стати на дорозі, на заваді»;

запозичення з польської мови;

п. opętać «оволодіти кимось, обплутати, довести до нестями» є похідним від pętać «плутати», яке відповідає укр. пу́тати;

бр. апанта́ны «шалений», [апента́ны] «тс.»;

спроба вивести псл. pǫto з іє. *pent- «ступити на щось» (Knobloch ZfSl 7, 301) непереконлива;

останнім часом пропонується (Machek ESJČ 476; Slavia 21, 265) зв’язок з нвн. binden «в’язати», дінд. bandha- «путо; перешкода»;

псл. pǫto, утворення з суфіксом -to, пов’язане чергуванням голосних з pęti, pьnǫ «розтягувати, натискувати»;

споріднене з лит. pántis «пута», spándyti «тиснути, давити», лтс. pinekls «путо», прус. panto «тс.», алб. pendё, pёndё «пара волів; ярмо», двн. spannan «натягувати, зміцнювати, зв’язувати, прикріпляти», нвн. spannen «натягувати, напружувати», spinnen «прясти»;

іє. *(s)pen-;

р. пу́то, пу́ты, бр. пу́та, др. путо, п. pęto, pęta, ч. pouto, pouta, слц. púto, вл. puto, нл. puto, pyto «тс.», схв. пу̏то, слн. póto, póta, стсл. пѫто;

очевидно, пов’язане з пу́тати «плутати»;

у тако-му разі назва вказувала на те, що сито сплутувалося з волосин;