ПУНКТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пункт
запозичене через польське або німецьке посередництво (н. Punkt) з латинської мови;
лат. punctum «укол; крапка; очко» пов’язане з pungo «колоти; уражати; бути гострим», спорідненим з pugnus «кулак», гр. πυγμή «тс.»;
р. бр. болг. м. пункт, п. ч. слц. punkt, схв. пу̏нкт, слн. púnkt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пунктува́ти
«ставити крапки, позначати пунктиром»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пункт | білоруська |
| пункт | болгарська |
| πυγμή «тс.» | грецька |
| punctum «укол; крапка; очко» | латинська |
| pungo «колоти; уражати; бути гострим» | латинська |
| pugnus «кулак» | латинська |
| пункт | македонська |
| Punkt | німецька |
| Punkt | німецька |
| punkt | польська |
| пункт | російська |
| пу̏нкт | сербохорватська |
| punkt | словацька |
| púnkt | словенська |
| punkt | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України