ПУНКТ — ЕТИМОЛОГІЯ
пункт
запозичене через польське або німецьке посередництво (н. Punkt) з латинської мови;
лат. punctum «укол; крапка; очко» пов’язане з pungo «колоти; уражати; бути гострим», спорідненим з pugnus «кулак», гр. πυγμή «тс.»;
р. бр. болг. м. пункт, п. ч. слц. punkt, схв. пу̏нкт, слн. púnkt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пунктува́ти
«ставити крапки, позначати пунктиром»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пункт | білоруська |
пункт | болгарська |
πυγμή «тс.» | грецька |
punctum «укол; крапка; очко» | латинська |
pungo «колоти; уражати; бути гострим» | латинська |
pugnus «кулак» | латинська |
пункт | македонська |
Punkt | німецька |
Punkt | німецька |
punkt | польська |
пункт | російська |
пу̏нкт | сербохорватська |
punkt | словацька |
púnkt | словенська |
punkt | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України