ПУЛЬСАР — ЕТИМОЛОГІЯ
пульс
запозичення з французької мови;
фр. poulse «пульс» походить від слат. pulsus (vēnōrum) «биття вен», лат. pulsus «удар, поштовх», пов’язаного з pello «б’ю, штовхаю; уражаю; розбиваю»;
р. бр. пульс, п. ч. вл. puls, слц. pulz, болг. м. пулс, схв. пу̏лс, слн. púlz;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пульса́р
пульса́тор
пульса́ція
пульсува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пульс | білоруська |
| пулс | болгарська |
| puls | верхньолужицька |
| pulsus «удар, поштовх» | латинська |
| pello «б’ю, штовхаю; уражаю; розбиваю» | латинська |
| пулс | македонська |
| puls | польська |
| пульс | російська |
| пу̏лс | сербохорватська |
| pulsus «биття вен» (vēnōrum) | середньолатинська |
| pulz | словацька |
| púlz | словенська |
| poulse «пульс» | французька |
| puls | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України