ПУЛЬКУ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. poule «пулька, ставка; курка» (розвиток значення французького слова пов’язаний з тим, що ставка при грі в карти порівнюється з яйцями, які дістаються з-під курки) походить від лат. pullus «молода тварина; курча», спорідненого з гр. πω̃λος «молода тварина; лоша», дангл. fola «лоша», англ. foal «лоша, осля», дісл. foli «лоша», гот. fula, двн. folo, свн. vole, нвн. Fohlen «тс.», алб. pel’ε «кобила», вірм. ul (‹*polon) «козеня»;

р. бр. пу́лька, п. pula, pulka, м. пулка «молода курка»;

не зовсім ясне;

можливо, псл. *pul- (*puj-) звуконаслідувального характеру (пор. р. пы́ля (вигук для підкликання індиків), пырь-пырь «тс.»);

думки про походження іменників пуля́, пуля́ш, пу́лька, пульош, пульча́ від рум. púică «курочка» (Scheludko 126; Niţă-Armaş та ін. Romanoslavica 16, 94) або від уг. pulyka, pujka «індичка» (Лизанец 619; ВеУг 253) менш переконливі, якщо врахувати поширення цих слів;

заслуговує на увагу зіставлення з лат. pullus «дитинча, молода тварина, курча» (Младенов 535; Mikl. EW 267);

п. [pul-pul] (вигук для підкликання індиків), [pula ha] (вигук, яким проганяють індиків), болг. пу́йка «індичка», пу́як «індик», м. пуj-пуj (вигук для підкликання індиків), пуjка «індичка», схв. пу̑jка «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з лит. pū́ras «міра сипких речовин», лтс. pūrs «луб’яна скриня з приданим», pùlis «купа», pauna «череп»;

пов’язується також (ССРЛЯ 11, 1696) з гол. pura «мішок»;

р. пу́рка, [пу́ра, пулька], бр. пу́рка «тс.»;