ПУЛЬКАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ
пу́лити «витріщати» (очі)(Ме)
очевидно, псл. puliti «висувати; набухати»;
може розглядатися як фонетичний варіант кореня, засвідченого в ч. bouliti «витріщати», схв. бу́љити, слн. búljiti «тс.», укр. бу́лька, які зводяться до псл. bulja «куля, грудка»;
р. [вы́пулить] «витріщити», бр. [пуляты] «витрішкуватий», ч. pouliti «витріщати», puliti «тс.», болг. пу́ля «витріщаю (очі)», пу́ля се «витріщаюся», м. пули «дивиться», пули се «витріщається», схв. испу́љити се «висунутися, показатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пулити
«витріщити(ся), вилупити, розкрити, видивитися»
(очі)
пуліка́тий
пулька́тий
«витрішкуватий»
пулька́ч
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пуляты «витрішкуватий» | білоруська |
| пу́ля «витріщаю (очі)» | болгарська |
| пу́ля се «витріщаюся» | болгарська |
| пули «дивиться» | македонська |
| пули се «витріщається» | македонська |
| puliti «висувати; набухати» | праслов’янська |
| bulja «куля, грудка» | праслов’янська |
| вы́пулить «витріщити» | російська |
| бу́љити | сербохорватська |
| испу́љити се «висунутися, показатися» | сербохорватська |
| búljiti «тс.» | словенська |
| бу́лька | українська |
| bouliti «витріщати» | чеська |
| pouliti «витріщати»«тс.» | чеська |
| puliti «витріщати»«тс.» | чеська |
пуль (вигук для підкликання індиків, курчат, гусенят)
не зовсім ясне;
можливо, псл. *pul- (*puj-) звуконаслідувального характеру (пор. р. пы́ля (вигук для підкликання індиків), пырь-пырь «тс.»);
думки про походження іменників пуля́, пуля́ш, пу́лька, пульош, пульча́ від рум. púică «курочка» (Scheludko 126; Niţă-Armaş та ін. Romanoslavica 16, 94) або від уг. pulyka, pujka «індичка» (Лизанец 619; ВеУг 253) менш переконливі, якщо врахувати поширення цих слів;
заслуговує на увагу зіставлення з лат. pullus «дитинча, молода тварина, курча» (Младенов 535; Mikl. EW 267);
п. [pul-pul] (вигук для підкликання індиків), [pula ha] (вигук, яким проганяють індиків), болг. пу́йка «індичка», пу́як «індик», м. пуj-пуj (вигук для підкликання індиків), пуjка «індичка», схв. пу̑jка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пуленя́
«курча, каченя»
пуленя́тна
«квочка»
пу́лька
«качка Мо; індичка»
пу́лькати
«кричати пуль-пуль, квоктати»
пулька́ч
«індик»
пу́льок
пульош
пульпа́к
пульца́н
«тс.»
пульч
(вигук для підкликання індиків, курей)
пульча́
«каченя Л; курча»
пульчиня́та
«індичата»
пулю́кать
«кричати»
(про індика)
пу́ля
(вигук, яким відганяють гусей, качок)
пу́ля́
«каченя; індича; курча, гусеня»
пуля́к
«індик»
пуля́ш
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́йка «індичка» | болгарська |
| пу́як «індик» | болгарська |
| pullus «дитинча, молода тварина, курча» | латинська |
| пуj-пуj (вигук для підкликання індиків) | македонська |
| пуjка «індичка» | македонська |
| pul-pul (вигук для підкликання індиків) | польська |
| pula ha (вигук, яким проганяють індиків) | польська |
| *pul- (*puj-)(пор. р. пы́ля (вигук для підкликання індиків) | праслов’янська |
| пырь-пырь «тс.» | російська |
| пы́ля | російська |
| púică «курочка» | румунська |
| пу̑jка «тс.» | сербохорватська |
| pulyka | угорська |
| pujka «індичка» | угорська |
| пуля́ | українська |
| пуля́ш | українська |
| пу́лька | українська |
| пульош | українська |
| пульча́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України