ПУЗАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

пу́зо

псл. [puzo];
не зовсім ясне;
зіставляється (Būga RR I 300–301) з лит. pùžas «велика черевата людина», pūgžlỹs «йорж»;
пов’язується також (Machek Recherches 15) з лит. búožė «набалдашник, булава», baυ̃žas «страшидло»;
виводилось ще (Преобр. ІІ 151; Потебня К ист. зв. ІІІ 87–88) від іє. *peu-s-/pu-s- «дути»;
р. пу́зо, бр. пу́за;
Фонетичні та словотвірні варіанти

запуза́тіти «відростити черево; завагітніти»
напу́затися «нажертися»
пуза́н(ь)
пуза́но́к (іхт.)
пуза́тий
пузі́й «пузань»
пузце́ «частина веретена»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пу́за білоруська
*peu-s-/pu-s- «дути» індоєвропейська
pùžas «велика черевата людина» литовська
pūgžlỹs «йорж» литовська
búožė «набалдашник, булава» литовська
baυ̃žas «страшидло» литовська
puzo праслов’янська
пу́зо російська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України