ПУЗАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
пу́зо
псл. [puzo];
не зовсім ясне;
зіставляється (Būga RR I 300–301) з лит. pùžas «велика черевата людина», pūgžlỹs «йорж»;
пов’язується також (Machek Recherches 15) з лит. búožė «набалдашник, булава», baυ̃žas «страшидло»;
виводилось ще (Преобр. ІІ 151; Потебня К ист. зв. ІІІ 87–88) від іє. *peu-s-/pu-s- «дути»;
р. пу́зо, бр. пу́за;
Фонетичні та словотвірні варіанти
запуза́тіти
«відростити черево; завагітніти»
напу́затися
«нажертися»
пуза́н(ь)
пуза́но́к
(іхт.)
пуза́тий
пузі́й
«пузань»
пузце́
«частина веретена»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́за | білоруська |
| *peu-s-/pu-s- «дути» | індоєвропейська |
| pùžas «велика черевата людина» | литовська |
| pūgžlỹs «йорж» | литовська |
| búožė «набалдашник, булава» | литовська |
| baυ̃žas «страшидло» | литовська |
| puzo | праслов’янська |
| пу́зо | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України