ПУЗА — ЕТИМОЛОГІЯ

виводилось ще (Преобр. ІІ 151; Потебня К ист. зв. ІІІ 87–88) від іє. *peu-s-/pu-s- «дути»;

псл. [puzo];

не зовсім ясне;

зіставляється (Būga RR I 300–301) з лит. pùžas «велика черевата людина», pūgžlỹs «йорж»;

пов’язується також (Machek Recherches 15) з лит. búožė «набалдашник, булава», baυ̃žas «страшидло»;

р. пу́зо, бр. пу́за;

загальноприйнятої етимології не має;

пов’язується (як запозичення) з снн. busen «гуляти, втішатися», свн. busen «тс.», спорідненим з лит. búože «опуклість, булава, ґудзик», укр. пу́зо (Фасмер І 251; Bern. І 97–98; Kluge–Mitzka 56) або з тат. bus- «обжиратися, об’їдатися» (Дмитриев 494);

р. [бу́са́ть] «пити, пиячити, гуляти», бр. буса́ць «пиячити», бусава́ць «пиячити, бушувати»;

афективне утворення, можливо, пов’язане з формою [напу́затися] «тс.», похідною від пу́зо;

запозичення з російської мови;

р. пыж «клейтух; [пузань]» зіставляється з пу́зо, пузи́р, а також з р. [пу́га] «тупий кінець яйця», лтс. paυ̃gurs «пагорб», pàuga «подушка, м’яка під-кладка хомута», дінд. pū́gaḥ «купа; юрба», гр. πῡγή (анат.) «зад»;

бр. пыж «тс.»;

результат видозміни деетимологізованої форми напу́жуватися «надиматися, набундючуватися», зближеної з основами пу́зо, пока́зувати;

запозичення з тюркських мов;

тур. крим.-тат. karbuz «кавун», аз. карбыз, тат. карбыс і т. д. є тим самим словом, фонетичний варіант якого відбився в укр. гарбу́з;

зміна б › п виникла в результаті зближення з пу́зо;

припущення про звʼязок з фр. crapoussin «карапуз» (Соболевский РФВ 70, 79; Matzenauer LF 8, 45; Фасмер II 193), про походження від п. karpuz «кавун» (Преобр. І 297) або від *короткопузый (Даль II 91, 171) позбавлені підстав;

р. бр. карапу́з «капшук» (про дитину);

результат видозміни назви [позічка] (в укаючій вимові) «червона смородина», зближеної з основами пу́зо, бузина́;

помилкове безпосереднє пов’язання [бузи́чка] з [боз] «бузина» (ЕСУМ І 281–282);

неточне виведення від порі́чки (Дзендзелівський St. sl. 22/3–4, 294);

результат злиття прийменника [пуз] «повз, поряд» з прикметником вели́кий (див.);

псл. puxyrь, puxоrь, утворене за допомогою суфіксів -yrь, -orь від основи дієслова puxnǫti «пухнути»;

пор. як словотворчі паралелі пузи́р, [міхи́р] «міхур», утворені від пу́зо, міх;

п. pęcherz «пузир, міхур; пухир; булька», ч. puchýř «пузир, міхур», слц. puchor «пташиний шлунок», вл. pucheŕ «пузир, пухир», нл. puchoŕ «тс.»;