ПУЖКА — ЕТИМОЛОГІЯ
пу́га́ «батіг, нагай»
не цілком ясне;
пов’язувалося (Brückner KZ 42, 360) з р. пуга́ть «лякати»;
зводилося (Преобр. ІІ 147–148) до іє. *peu-g-, *peu-k- «ляскати»;
в такому разі, очевидно, з носовим інфіксом (пор. лат. pūgiō «кинджал», pungo «колю»);
р. діал., бр. пу́га, др. пуга, п. pęga (ст. puha з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
паго́в'є
погав'є́
поги́в'є
пого́в'є
пугав'є́
«пужално»
пугаві́й
«тс.»
пу́гайло
пу́галко
пу́гало
пугі́в'є
пу́го́в'є́
пу́джівно
пужави́ло
пу́жа́йло
пужа́к
пужале́на
пужалко
пу́жа́лно
пу́жало
пужально
пужи́лно
пужи́на
«тс.»
пу́жка
«батіг»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́га | білоруська |
| пуга | давньоруська |
| *peu-g- | індоєвропейська |
| *peu-k- «ляскати» | індоєвропейська |
| pūgiō | латинська |
| pungo | латинська |
| pęga (ст. puha з укр.) | польська |
| пуга́ть «лякати» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України