ПУДЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пу́дло «коробка, ящик»
запозичення з польської мови;
п. pudło «коробка; кузов (екіпажа)», як і ч. діал. слц. pudlo «мірка збіжжя; коробка», походить від нн. pudel (нвн. Paudel) «коробка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пуделко
(XVIII ст.)
пуде́лко
«коробка, шкатулка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pudel «коробка» (нвн. Paudel) | нижньонімецька |
| Paudel | нововерхньонімецька |
| pudło «коробка; кузов (екіпажа)» | польська |
| pudlo «мірка збіжжя; коробка» | словацька |
пу́дель (порода собак)
запозичення з німецької мови;
н. Púdel «пудель» постало шляхом скорочення з Púdelhùnd, букв. «собака, що полощеться у воді», перша частина якого пов’язана з дієсловом pudeln «полоскатися» звуконаслідувального походження;
р. пу́дель, бр. пу́-дзель, п. слц. pudel, ч. вл. pudl, нл. pudlak, болг. пу́дел, м. схв. пу́дл, пу́дла, слн. púdelj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опу́дло
«тс.»
пу́дло
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́дзель | білоруська |
| пу́дел | болгарська |
| pudl | верхньолужицька |
| пу́дл | македонська |
| пу́дла | македонська |
| pudlak | нижньолужицька |
| Púdel «пудель» | німецька |
| pudeln «полоскатися» | німецька |
| Púdelhùnd | німецька |
| pudel | польська |
| пу́дл | сербохорватська |
| пу́дла | сербохорватська |
| пу́дла | сербохорватська |
| pudel | словацька |
| púdelj | словенська |
| pudl | чеська |
| пу́дель | ? |
пу́дити «лякати, гнати; мочитися; [швидко їхати О]»
псл. pǫditi «гнати, переслідувати»;
очевидно, пов’язане чергуванням голосних з *pęsti ‹*pendti «пнути»;
в такому разі споріднене з лит. spándyti «тиснути», spę́sti «ставити пастку», лтс. spuôsts «пастка», двн. дангл. spannan «натягувати»;
р. [пу́ди́ть] «проганяти, лякати», бр. пу́дзіць «тс.», др. пудити «гнати», п. pędzić «тс.», ч. puditi «спонукати, підбивати», слц. pudit’ «гнати», болг. пъ́дя «жену, виганяю», м. пади «жене, виганяє», схв. пу́дити «лякати, гнати», слн. podíti «гнати, переслідувати», стсл. пѫдити «гнати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нагнати пуду
«налякати»
напропуд
«напролом, навпростець»
напу́да
«той, хто легко лякається»
напу́сти
«налякати»
о́пуд
«опудало»
опу́да
«тс.»
опу́дало
опу́дитися
«злякатися»
о́пудь
«той, хто легко лякається»
опу́жувати
«ставити опудала»
перепу́д
«переляк»
по́пуд
«потяг, інстинкт; поштовх»
попу́дить
«кинути»
попу́дний
«вільний, розпущений»
попу́дник
«блуд; лісовик О; поквапливий чоловік ВеБ»
попудо́виско
«страховисько»
пуд
«страх»
пу́джало
«страховище»
пу́джати
«лякати»
пуди́ло
«тс.»
пу́дло
«страхопуд; опудало»
пудни́й
«страшний»
спу́да
«переляк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́дзіць «тс.» | білоруська |
| пъ́дя «жену, виганяю» | болгарська |
| spannan «натягувати» | давньоанглійська |
| spannan «натягувати» | давньоверхньонімецька |
| пудити «гнати» | давньоруська |
| spuôsts «пастка» | латиська |
| spándyti «тиснути» | литовська |
| spę́sti «ставити пастку» | литовська |
| пади «жене, виганяє» | македонська |
| pędzić «тс.» | польська |
| pǫditi «гнати, переслідувати» | праслов’янська |
| *pęsti | праслов’янська |
| пу́ди́ть «проганяти, лякати» | російська |
| пу́дити «лякати, гнати» | сербохорватська |
| pudit' «гнати» | словацька |
| podíti «гнати, переслідувати» | словенська |
| пѫдити «гнати» | старослов’янська |
| puditi «спонукати, підбивати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України