ПУГИКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пу́гу́ (імітація крику пугача; умовний крик запорожців)
звуконаслідувальне утворення;
пор. нвн. puhu «пугу», uhu «тс.», Uhu «пугач», лат. būbo «пугач», гр. βύας «тс.»;
р. бр. пуга́ч «пугач», п. puchacz, [puhacz] «тс.» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
паву́тькало
«сич»
погу́тькало
«пугач; сіра сова, Strix aluco L. Шарл»
попуга́й
«пугач»
пуга́
«пугач, Bubo bubo L.»
(орн.)
пу́га
«вухата сова»
пуга́к
пу́гати
«кричати»
(про пугача)
пу́га́ч
«тс.»
пуги́кати
«тс.»
пу́гу-пу́гу
пугу́кнути
«крикнути пугу»
пугуть
«тс.»
пугу́тькало
«сич; вид чаплі Нед»
пугу́тькати
пу́тькало
«вид чаплі Нед; сич (Strix noctua) Карп. диал.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пуга́ч «пугач» | білоруська |
| βύας «тс.» | грецька |
| būbo «пугач» | латинська |
| puhu «пугу» | нововерхньонімецька |
| uhu «тс.» | нововерхньонімецька |
| Uhu «пугач» | нововерхньонімецька |
| puchacz | польська |
| puhacz «тс.» (з укр.) | польська |
| пуга́ч «пугач» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України