ПУГАЧ — ЕТИМОЛОГІЯ

похідне утворення від звуконаслідувального пиги-, що передає крик цього птаха;

пор. пу́гач від пу́гу (крик пугача);

вважається звуконаслідувальним утворенням (Ferianc Názv. vtákov 25; пор. Воїнств.–Кіст. 30–34; Страутман 29; Птицы СССР 336–345);

можливо, в якийсь спосіб пов’язане з пу́гач «Bubo L.»;

слц. plúžik «голуб-синяк, Columba oenas», plúženie (вид полювання на птахів);

виведення [пугуря́за] з [пугур] + [яза] «відьма» (Булаховський Вибр. пр. ІІІ 223) помилкове;

результати контамінації і наступного скорочення назв пу́гач і [бугуре́ц] «сич», [бугурє́за] «сова»;

очевидно, пов’язане з пу́дити «гнати» через проміжне значення «змушувати тікати, нагнати страху»;

перехідними формами могли стати укр. [пу́джати] та р. пужа́ть, бр. пужа́ць, що продовжують первісне *pǫdj- (пор. Бранд РФВ 24, 143; Соболевский РФВ 62, 234; Преобр. ІІ 148), хоча не виключена можливість праслов’янської варіантності pǫd-// pǫg-, подібно до варіантності prǫgъ/ prǫdъ (пор. пруг, пруд);

р. пуга́ть, пужа́ть, бр. пужа́ць;

звуконаслідувальне утворення;

пор. нвн. puhu «пугу», uhu «тс.», Uhu «пугач», лат. būbo «пугач», гр. βύας «тс.»;

р. бр. пуга́ч «пугач», п. puchacz, [puhacz] «тс.» (з укр.);