ПУГАЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пу́гати «лякати»
перехідними формами могли стати укр. [пу́джати] та р. пужа́ть, бр. пужа́ць, що продовжують первісне *pǫdj- (пор. Бранд РФВ 24, 143; Соболевский РФВ 62, 234; Преобр. ІІ 148), хоча не виключена можливість праслов’янської варіантності pǫd-// pǫg-, подібно до варіантності prǫgъ/ prǫdъ (пор. пруг, пруд);
очевидно, пов’язане з пу́дити «гнати» через проміжне значення «змушувати тікати, нагнати страху»;
р. пуга́ть, пужа́ть, бр. пужа́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
попуга́ч
«те, чим лякають»
пу́гало
«опудало; страховище»
пуга́ч
«іграшковий пістолет»
пу́гач
«жердина, якою женуть рибу, ударяючи по воді»
пугли́вий
«лякливий»
пугну́ти
«пужнути»
пу́гом
«грізно, сердито»
пу́джати
«тс.»
пу́жа́ти
«лякати»
пужли́вий
«тс.»
пухай
«опудало»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пужа́ць | білоруська |
| пужа́ць | білоруська |
| *pǫdj- (пор. Бранд РФВ 24, 143; Соболевский РФВ 62, 234; Преобр. ІІ 148) | праслов’янська |
| pǫd-// pǫg- | праслов’янська |
| prǫgъ/ prǫdъ | праслов’янська |
| пужа́ть | російська |
| пуга́ть | російська |
| пужа́ть | російська |
| пу́джати | українська |
| пу́дити «гнати» | українська |
пу́га́ «батіг, нагай»
не цілком ясне;
пов’язувалося (Brückner KZ 42, 360) з р. пуга́ть «лякати»;
зводилося (Преобр. ІІ 147–148) до іє. *peu-g-, *peu-k- «ляскати»;
в такому разі, очевидно, з носовим інфіксом (пор. лат. pūgiō «кинджал», pungo «колю»);
р. діал., бр. пу́га, др. пуга, п. pęga (ст. puha з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
паго́в'є
погав'є́
поги́в'є
пого́в'є
пугав'є́
«пужално»
пугаві́й
«тс.»
пу́гайло
пу́галко
пу́гало
пугі́в'є
пу́го́в'є́
пу́джівно
пужави́ло
пу́жа́йло
пужа́к
пужале́на
пужалко
пу́жа́лно
пу́жало
пужально
пужи́лно
пужи́на
«тс.»
пу́жка
«батіг»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́га | білоруська |
| пуга | давньоруська |
| *peu-g- | індоєвропейська |
| *peu-k- «ляскати» | індоєвропейська |
| pūgiō | латинська |
| pungo | латинська |
| pęga (ст. puha з укр.) | польська |
| пуга́ть «лякати» | російська |
пу́гу́ (імітація крику пугача; умовний крик запорожців)
звуконаслідувальне утворення;
пор. нвн. puhu «пугу», uhu «тс.», Uhu «пугач», лат. būbo «пугач», гр. βύας «тс.»;
р. бр. пуга́ч «пугач», п. puchacz, [puhacz] «тс.» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
паву́тькало
«сич»
погу́тькало
«пугач; сіра сова, Strix aluco L. Шарл»
попуга́й
«пугач»
пуга́
«пугач, Bubo bubo L.»
(орн.)
пу́га
«вухата сова»
пуга́к
пу́гати
«кричати»
(про пугача)
пу́га́ч
«тс.»
пуги́кати
«тс.»
пу́гу-пу́гу
пугу́кнути
«крикнути пугу»
пугуть
«тс.»
пугу́тькало
«сич; вид чаплі Нед»
пугу́тькати
пу́тькало
«вид чаплі Нед; сич (Strix noctua) Карп. диал.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пуга́ч «пугач» | білоруська |
| βύας «тс.» | грецька |
| būbo «пугач» | латинська |
| puhu «пугу» | нововерхньонімецька |
| uhu «тс.» | нововерхньонімецька |
| Uhu «пугач» | нововерхньонімецька |
| puchacz | польська |
| puhacz «тс.» (з укр.) | польська |
| пуга́ч «пугач» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України