ПУБЛІЧНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
пу́бліка «група людей, що зібралася де-небудь; (глядачі, слухачі); народ, люди»
запозичення із середньолатинської мови (публіци́ст і похідні від нього – з французької; фр. publiciste від public «публічний», лат. pūblicus);
слат. pūblicum (vulgus) «простий (народ)» виникло з лат. pūblicus «народний», що постало внаслідок контамінації лат. pорlicus «належний народові», утвореного від pорulus «народ», і *pūbicus «належний дорослим», похідного від pūbēs «волосся, що з’являється при повнолітті; дорослі; народ», спорідненого з лат. puer «хлопець», псл. pъtica «птиця»;
р. болг. м. пу́блика, бр. пу́бліка, п. publika, ч. publika, publikum, слц. вл. publikum, схв. пу̀блика, слн. públika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
публице
«публічно, всенародно»
(1646)
публіка́тор
публіка́ція
публікува́ти
публіци́ст
публіци́стика
публіцисти́чний
публі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пу́бліка | білоруська |
| пу́блика | болгарська |
| publikum | верхньолужицька |
| pūblicus | латинська |
| pūblicus | латинська |
| pūblicus «народний» | латинська |
| pорlicus «належний народові» | латинська |
| pорulus «народ» | латинська |
| *pūbicus «належний дорослим» | латинська |
| pūbēs «волосся, що з’являється при повнолітті; дорослі; народ» | латинська |
| puer «хлопець» | латинська |
| пу́блика | македонська |
| publika | польська |
| pъtica «птиця» | праслов’янська |
| пу́блика | російська |
| пу̀блика | сербохорватська |
| pūblicum «простий (народ)» (vulgus) | середньолатинська |
| publikum | словацька |
| públika | словенська |
| publiciste | французька |
| public | французька |
| publiciste | французька |
| public | французька |
| publiciste | французька |
| public | французька |
| publika | чеська |
| publikum | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України