ПТИЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пти́ця
псл. pъtica, похідне утворення від *pъta «птах»;
р. болг. м. пти́ца, др. пътица, схв. пти̏ца, ти̏ца, слн. ptíса, стсл. пътица;
Фонетичні та словотвірні варіанти
птича́р
«пташник, птахолов»
птиченя́
«пташеня»
пти́чий
пти́чка
«птах, пташеня; [вид дитячої гри]»
пти́чник
«пташник (будівля для птахів)»
пти́чниця
«пташниця»
пти́чня
«тс.»
птічко
«пташеня»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пти́ца | болгарська |
пътица | давньоруська |
пти́ца | македонська |
pъtica | праслов’янська |
*pъta «птах» | праслов’янська |
пти́ца | російська |
пти̏ца | сербохорватська |
ти̏ца | сербохорватська |
ptíса | словенська |
пътица | старослов’янська |
фа́рфо́р «порцеляна; вироби, посуд з порцеляни»
через посередництво тур. (farfur, faγfur «тс.») запозичене з арабської мови;
ар. farfūrī, faγfūrі «порцеляна» (первісне значення – титул китайського імператора і назва провінції в Китаї, що славилась виробництвом порцеляни) походить від перс. bagpūr (дперс. baγapuϑra), букв. «син неба», що є калькою кит. tien-tse «син неба», утвореною з перс. bag(a) «небо; бог», спорідненого з псл. bоgъ, укр. бог, і pūr, pus «син», спорідненого з дінд. putrá- «син», псл. *pъtа «птах», укр. птах, пти́ця;
р. бр. фарфо́р, п. farfura «фаянс, посуд з фаянсу», болг. фа́рфор «порцеляна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фа́йфор
файфоро́вий
«порцеляновий»
фа́йфур
«тс.»
файфу́рка
«тс.»
файфуро́вий
файфу́рський
«тс.»
файфурча́
«мисочка»
фарфори́ст
фарфорови́к
фа́рфур
фарфу́рка
«тарілка з порцеляни; тарілка»
фарфурчи́на
«тарілка з неякісної порцеляни»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
farfūrī | арабська |
фарфо́р | білоруська |
фа́рфор «порцеляна» | болгарська |
putrá- «син» | давньоіндійська |
tien-tse «син неба» | китайська |
bagpūr (дперс. baγapuϑra) | перська |
bag(a) «небо; бог» | перська |
pus «син» | перська |
pūr | перська |
farfura «фаянс, посуд з фаянсу» | польська |
bоgъ | праслов’янська |
*pъtа «птах» | праслов’янська |
фарфо́р | російська |
farfur | турецька |
faγfur | турецька |
бог | українська |
птах | українська |
пти́ця | українська |
faγfūrі «порцеляна» (первісне значення -- титул китайського імператора і назва провінції в Китаї, що славилась виробництвом порцеляни) | ? |
парафі́н «воскоподібна легкоплавка речовина»
запозичення з німецької мови;
н. Paraffín «парафін» утворив у 1830 р. німецький хімік К. Райхенбах (1788–1869) з основ латинських слів parum «мало, трохи», пов’язаного з parvus «малий, короткий, незначний», спорідненим з гр. παυ̃ρος «тс.», дінд. pṓtaḥ «звірятко», лит. putýtis «звіря; пташеня», псл. *pъta, pъtica «птах», укр. пти́ця, і лат. affīnis «суміжний; пов’язаний» від ad fīnēs «до кінців», отже, лат. parum affīnis, букв. «малопов’язаний», оскільки парафін нейтральний до реактивів;
р. болг. м. парафи́н, бр. парафі́н, п. parafina, ч. parafín, parafin, слц. слн. parafín, вл. parafin, схв. парàфӣн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
парафінува́льний
«який провадить парафінування»
парафінува́ти
«покривати шаром парафіну; просочувати парафіном»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
парафі́н | білоруська |
парафи́н | болгарська |
parafin | верхньолужицька |
παυ̃ρος «тс.» | грецька |
pṓtaḥ «звірятко» | давньоіндійська |
parum «мало, трохи» (1788--1869) | латинська |
parvus «малий, короткий, незначний» | латинська |
affīnis «суміжний; пов’язаний» | латинська |
putýtis «звіря; пташеня» | литовська |
парафи́н | македонська |
Paraffín «парафін» | німецька |
parafina | польська |
*pъta | праслов’янська |
pъtica «птах» | праслов’янська |
парафи́н | російська |
парàфӣн | сербохорватська |
parafín | словацька |
parafín | словенська |
пти́ця | українська |
parafín | чеська |
parafin | чеська |
полішине́ль «комічний персонаж французького народного театру»
запозичено, можливо, через російське посередництво, з французької мови;
фр. роlichinelle «полішинель» походить від іт. неапол. Роlecenella «Пульчинелла (комічний персонаж, маска неаполітанської комедії)», яке відповідає іт. літ. Рulcinella «тс.; блазень», зменш. від pulcina (pulcino) «курча», що зводиться до лат. pullicēna або pullīсіna (жін. р.), pulliсēnus, pullісīnus (чол. р.) «курча, пташеня», похідних від pullus «тс.; маля, молода тварина», пов’язаного з puellus «дитинка, хлопчичок», putillus «маленький хлопчик, маля; пташеня», putus «маленький хлопчик, дитя», спорідненими з псл. *ръtа «птах», укр. птах, пти́ця;
р. полишине́ль, бр. палішыне́ль, п. роliszynel, болг. полишине́л, схв. полишинел;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
палішыне́ль | білоруська |
полишине́л | болгарська |
Роlecenella «Пульчинелла (комічний персонаж, маска неаполітанської комедії)» | італійська |
Рulcinella «тс.; блазень» | італійська |
pulcina «курча» (pulcino) | італійська |
pullicēna (жін. р.) | латинська |
pulliсēnus | латинська |
pullісīnus «курча, пташеня» | латинська |
pullus «тс.; маля, молода тварина» | латинська |
puellus «дитинка, хлопчичок» | латинська |
putillus «маленький хлопчик, маля; пташеня» | латинська |
putus «маленький хлопчик, дитя» | латинська |
pullīсіna | латинська |
роliszynel | польська |
*ръtа «птах» | праслов’янська |
полишине́ль | російська |
полишинел | сербохорватська |
птах | українська |
пти́ця | українська |
роlichinelle «полішинель» | французька |
по́тя́ «пташеня СУМ, Пі; курча Нед»
псл. (сх.) [pъtъka] «пташка», пов’язане з pъtica, укр. пти́ця;
р. [по́тка] «пташка, пташина», др. пътъка (потъка) «птах»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́та́ч
«приміщення для курей під піччю, клітка для курей»
по́тич
«курник О; загороджене місце, клітка для курей Нед»
поті́й
«півень»
потю́к
«пташеня ВеУг; (орн.) просянка, Emberiza calandra L. (E. miliaria)»
потю́х
потя́ч
«тс.»
потя́чий
«стосовний пташеняти, курчати; курячий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пътъка «птах» (потъка) | давньоруська |
pъtъka «пташка» (сх.) | праслов’янська |
pъtica | праслов’янська |
по́тка «пташка, пташина» | російська |
пти́ця | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України