ПСЯКУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
пес
псл. рьsъ;
загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого зіставляється (Ильинский РФВ 69, 13; 73, 286, AfSlPh 34, 11–12; Вrückner 411; Mikl. EW 271; Schmidt KZ 25, 126–127; Prellwitz 253; Bartholomae 881) з лат. pecus «худоба, свійська тварина», pecu (с. р.) «тс.», дінд. páśu «худоба», ав. pasu- «тс.», гот. faíhu «гроші», двн. fihu «худоба», гр. πέκος «шкура; вовна» як таке, що первісно означало «волохатий», або «сторож худоби»;
зближується (Meillet Études 238) з лат. specio «дивлюся, спостерігаю», дінд. páśyati «дивиться, поглядає», ав. spasyeiti «вистежує», первісне значення «сторож (худоби)»;
ряд дослідників (Schulze Kl. Schr. 125; Hujer LF 40, 302; Petersson BSl. Wortst. 33; AfSlPh 36, 140–141; Specht 121–122) пов’язує з дінд. piśáṅgaḥ «рудуватий, брунатнуватий», ріśáḥ «лань», ав. paēsa- «прокажений» (перв. «плямистий»), гр. ποικίλος «строкатий», псл. рьstrъ, укр. [пе́стрий] «тс.»;
існує також припущення (Machek ESJČ 445; Kořínek LF 58, 427) про походження псл. рьsъ від вигуку ps-ps, яким під-кликають псів;
р. бр. пёс, др. пьсъ, п. pies, ч. слц. pes, вл. pos, нл. pjas, полаб. р́аs, болг. м. пес, схв. па̏с, слн. рès, стсл. пьсъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зіпсуття́
зопсі́ти
«зіпсуватися»
зопсуття́
песеня́
пе́сик
пе́сій
«песячий»
песо́к
«песик»
песце́вий
«тс.»
пе́ський
«песячий»
песю́га
песю́ги
«дрібні неїстівні гриби»
песю́к
«песеня»
песя́
песяти́сько
«песеня»
пе́ся́чий
по́псув
«псування»
псар
пса́рня
псаря́
«син псаря»
псєнник
«гицель»
пси́на
пси́ний
пси́сько
«пес»
пси́ти
«хворіти»
(про худобину)
пси́ця
«сука»
псій
«псячий»
псінки́
«неїстівні гриби»
псі́ти
«жити убого (по-собачому); ледащіти О»
псо́вий
«тс.»
псо́та
«злидні; погана погода; лайка»
псо́тний
«псячий; тлінний, згубний»
псо́тник
«каверзник»
псува́ти
псьо́кати
псьо́чити
«тс.»
псю́га
псю́ка
псю́рка
«(зоол.) кліщовоша, Trichodectes latus; (бот.) вид ранніх поганих слив; поганий гриб»
псю́рник
«псар»
псюрникі́вна
«дочка псаря»
псюрникува́ти
«полювати з псами»
псю́рництво
«полювання з псами»
псю́рницький
«псарний»
псю́рниця
«дружина псаря; аматорка псів»
псюрниче́нко
«син псаря»
псю́рня
«псарня»
пся́ка
псякува́ти
«лаяти (як собаку)»
псяр
«псар»
пся́рка
«печериця, що росте на гної»
пся́рник
«псар Г; бешкетник Ме»
псярня́
«бешкетники»
(зб.)(Ме)
пся́рня
«псарня»
пся́рство
«мерзота»
пся́тина
пся́чий
пся́чити
пся́чка
«собаче лайно»
розпсо́титися
«зіпсуватися морально»
розпсьо́ти́тися
«зійти ні на що»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pasu- «тс.» | авестійська |
| spasyeiti «вистежує» | авестійська |
| paēsa- «прокажений» (перв. «плямистий») | авестійська |
| пёс | білоруська |
| пес | болгарська |
| pos | верхньолужицька |
| faíhu «гроші» | готська |
| πέκος «шкура; вовна» | грецька |
| ποικίλος «строкатий» | грецька |
| fihu «худоба» | давньоверхньонімецька |
| páśu «худоба» | давньоіндійська |
| páśyati «дивиться, поглядає» | давньоіндійська |
| piśáṅgaḥ «рудуватий, брунатнуватий» | давньоіндійська |
| ріśáḥ «лань» | давньоіндійська |
| пьсъ | давньоруська |
| pecus «худоба, свійська тварина» | латинська |
| specio «дивлюся, спостерігаю» | латинська |
| пес | македонська |
| pjas | нижньолужицька |
| р́аs | полабська |
| pies | польська |
| рьsъ | праслов’янська |
| рьstrъ | праслов’янська |
| рьsъ | праслов’янська |
| пёс | російська |
| па̏с | сербохорватська |
| pes | словацька |
| рès | словенська |
| пьсъ | старослов’янська |
| пе́стрий «тс.» | українська |
| pes | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України