ПРЯЖЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
прягти́ «запрягати коней»
іє. *(s)p(h)ereg-, (s)prēg- (spreng-) «здригатися, плигати; розсипати»;
споріднене з лит. sprengėˊti «душити, давити», spriñgti «давитися (при ковтанні)», лтс. sprangât «замкнути», нвн. Sprenkel «сильце (на птахів)», свн. sprinke «пастка», двн. springa «тс.»;
псл. *pręgti «прягти», пов’язане чергуванням голосних з prǫgъ «смуга, край, ребро (предмета)», можливо, також з prygati «плигати»;
р. [прячь] «запрягати», [прячи́] «тс.», бр. упрэ́гчы «упрягти», др. напрячи «натягти», п. sprzęgać «спрягати, зчіплювати», ч. spřahati «тс.», слц. spriahat’ «зв’язувати», вл. přahać «запрягати», нл. pśěgaś «тс.», болг. запря́гам «запрягаю», м. запрега «запрягає», схв. спре́ћи «спрягти», слн. vpréči «упрягти», цсл. напрѧшти «натягти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́прягти
відпрягти́
за́пря́г
запряга́йник
«той, що запрягає коней»
запряга́ти
запрягти́
запря́жка
запряжни́й
опря́га
«смерть»
опрягну́ти
«стиснути»
опрягти́ся
«померти; простягтися Ж»
перепрягти́
перепря́жка
перепряжни́й
пі́дпряг
«підпряжка»
підпрягти́
підпря́жка
підпряжни́й
при́пряг
припрягти́
припря́жка
припряжни́й
при́шка
«тс.»
прягчи́
пря́жка
прячи́
«тс.»
пря́чка
«пряжка»
сопря́жник
«супряжник»
спра́жник
«спільник у роботі»
спряг
«запряг»
спря́га
«тс.»
спряга́тися
спряга́ч
«супряжник»
спрягти́
спря́ження
спря́жка
«пряжка»
спря́жник
«супряжник»
супря́га
«об’єднання робочої худоби кількох дворів для спільної роботи; кілька волів або коней, запряжених разом»
супря́гач
«супряжник»
супря́гачка
«співучасниця, компаньйонка»
су́пряж
супря́жич
супряжний
супря́жник
упря́га
«запряг»
упрягти́
у́пряж
упря́жка
упряжни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| упрэ́гчы «упрягти» | білоруська |
| запря́гам «запрягаю» | болгарська |
| přahać «запрягати» | верхньолужицька |
| springa «тс.» | давньоверхньонімецька |
| напрячи «натягти» | давньоруська |
| *(s)p(h)ereg- | індоєвропейська |
| (s)prēg- | індоєвропейська |
| sprangât «замкнути» | латиська |
| sprengėˊti «душити, давити» | литовська |
| spriñgti «давитися (при ковтанні)» | литовська |
| запрега «запрягає» | македонська |
| pśěgaś «тс.» | нижньолужицька |
| Sprenkel «сильце (на птахів)» | нововерхньонімецька |
| sprzęgać «спрягати, зчіплювати» | польська |
| *pręgti «прягти» | праслов’янська |
| prǫgъ «смуга, край, ребро (предмета)» | праслов’янська |
| prygati «плигати» | праслов’янська |
| прячь «запрягати» | російська |
| прячи́ «тс.» | російська |
| спре́ћи «спрягти» | сербохорватська |
| sprinke «пастка» | середньоверхньнімецька |
| spriahat' «зв’язувати» | словацька |
| vpréči «упрягти» | словенська |
| напрѧшти «натягти» | церковнослов’янська |
| spřahati «тс.» | чеська |
прягти́ «розглядати, придивлятися»
очевидно, результат спрощення виразу *прягти́ очи́ма, що міг виникнути на ґрунті виразу пря́сти очи́ма «грати очима» під впливом дієслова [прягти́] «запрягати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прягти́ «запрягати» | українська |
праже́ць «льон-стрибунець, Linum crepitans (Boenn.) Dum.» (бот.)
п. [prażec] «льон-стрибунець», найвірогідніше, виникло з prężec «тс.», пов’язаного з п. [pręgnąć] «стрибнути», спорідненим з укр. пруг, пру́жний, а також прягти́ «запрягати»;
назва зумовлена властивістю цього льону викидати насіння до того, як його зберуть;
очевидно, запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| prażec «льон-стрибунець» | польська |
| prężec «тс.» | польська |
| pręgnąć «стрибнути» | польська |
| пруг | українська |
| пру́жний | українська |
| прягти́ «запрягати» | українська |
пра́жити «смажити; [періщити (про дощ) Ник]»
псл. pražiti (вторинне pŕažiti);
споріднене з лит. spragėˊti «смажитися; тріщати (про деревину)», sprãginti «смажити», sprógti «вибухнути», лтс. sprâgt «лопнути, тріснути», норв. spraka «тріщати», дінд. sphū́rjati «гарчить, гримить, виривається (назовні)», sphūrjaḥ (певна рослина), ав. sparǝγa- «пагін», гр. ἀσπάραγος «пагін рослини; спаржа», σφαραγέομαι «тріскочу, сичу»;
менш переконливе з фонетичного погляду пов’язання (Machek ESJČ 482) з гр. φώγω «смажу, підсмажую; сушу»;
р. [пря́жить] «смажити в маслі», бр. пра́жыць «пряжити», др. пряжити «смажити; палити», п. prażyć «смажити, підсмажувати; пекти; обпалювати», ч. pražiti, слц. pražit’ «тс.», вл. pražić «висушувати; підсмажувати, тушкувати», нл. pšažyś «смажити, підсмажувати; обпалювати; сушити», болг. пра́жа «смажу», пъ́ржа «тс.», схв. пра̏жити «тріскотіти (про постріли), вибухати (про звук); [смажити, підсмажувати]», пр̏жити «смажити», слн. prážiti «підсмажувати, смажити», цсл. пражити «смажити, підсмажувати; підсушувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пі́дпражка
«приправа»
пражко́м
«у підсмаженому вигляді»
пра́жу́ха
«підсмажена галушка»
преже́ня
«яєшня»
проже́ло
«смажене сало (як приправа); жир від смаженого сала»
прягти́
«тс.»
пря́жанка
«ряжанка»
пряженець
«пампушка»
пряженє́
«млинець, згорнутий трубкою»
пря́же́ний
пряже́ня
«яєшня (з борошном та молоком)»
пря́жити
«тс.; топити (молоко); дуже палити (про сонце)»
спря́гнути
«спражити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sparǝγa- «пагін» | авестійська |
| пра́жыць «пряжити» | білоруська |
| пра́жа «смажу» | болгарська |
| пъ́ржа «тс.» | болгарська |
| pražić «висушувати; підсмажувати, тушкувати» | верхньолужицька |
| ἀσπάραγος «пагін рослини; спаржа» | грецька |
| σφαραγέομαι «тріскочу, сичу» | грецька |
| φώγω «смажу, підсмажую; сушу» | грецька |
| sphū́rjati «гарчить, гримить, виривається (назовні)» | давньоіндійська |
| sphūrjaḥ (певна рослина) | давньоіндійська |
| пряжити «смажити; палити» | давньоруська |
| sprâgt «лопнути, тріснути» | латиська |
| spragėˊti «смажитися; тріщати (про деревину)» | литовська |
| sprãginti «смажити» | литовська |
| sprógti «вибухнути» | литовська |
| pšažyś «смажити, підсмажувати; обпалювати; сушити» | нижньолужицька |
| spraka «тріщати» | норвезька |
| prażyć «смажити, підсмажувати; пекти; обпалювати» | польська |
| pražiti (вторинне pŕažiti) | праслов’янська |
| пря́жить «смажити в маслі» | російська |
| пра̏жити «тріскотіти (про постріли), вибухати (про звук); [смажити, підсмажувати]» | сербохорватська |
| pražit' «тс.» | словацька |
| prážiti «підсмажувати, смажити» | словенська |
| пр̏жити «смажити» | українська |
| пражити «смажити, підсмажувати; підсушувати» | церковнослов’янська |
| pražiti | чеська |
пря́сти «сукати нитки, пряжу; ворушити, перебирати (руками, ногами); (очима) раз у раз поглядати»
споріднене з лит. sprę́sti «напинати», sprìndis «п’ядь», лтс. spriêst «натягати; міряти», дангл. sprindel «сильце, гак для натягування»;
псл. pręsti «прясти», пов’язане з prędati «кидатися, стрибати»;
р. прясть, бр. пра́сці, др. прясти, п. prząść, ч. přísti, слц. priast’, вл. přasć, нл. pśěsć, болг. преда́, м. преде, схв. пре̏сти, слн. prêsti, стсл. прѧсти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́дпрядки
«відходи від прядіння»
запряда́ти
«заробляти прядінням»
недо́прядок
«залишок пряжі»
непря́ха
«та, що не вміє чи не хоче прясти»
о́пряд
«пряжа»
пере́прядки
«вовна без довгих волокон»
попряди
«зібрання дівчат для прядіння»
по́прядки
по́пряхи
«тс.»
при́сло́
«тс.»
при́шень
«веретено пряжі»
пришники́
«тс.»
(мн.)]
прі́шни́к
пряда́ч
«прядильник»
пряде́но
«моток»
пря́джа
«пряжа»
прядив'я́ний
пряди́вний
пря́диво
пряди́льний
пряди́льник
пряди́льня
пряди́льщик
пряди́ля
«пряля»
прядів'я́ний
«тс.»
прядіви́на
«волокно пряжі»
пряді́вка
«ткач сосновий, Lophyrus peni»
(ент.)
пряді́вний
«прядив’яний»
пря́діво
«прядиво»
пряді́льник
пряді́нка
«три лікті прядива»
пря́дка
пря́дло
«прядіння»
пря́дник
«прядильник»
пря́дниці
«шовкопряди»
(мн.)
пря́дня
«прядильня»
пря́доха
«пряля»
пряду́н
«прядильник»
пряду́ха
«пряля»
пря́жа
пря́лка
«прядка; пряля»
пря́льня
«прядильня»
пря́ля
пря́сла
«тин»
пря́сли́ця
«дошка, в яку вставляється гребінь; днище»
прясло́
«кіл в огорожі; частина огорожі О; частина переносної кошари Доп. УжДУ 4»
пря́сло
пря́смо
«частина огорожі»
пря́сниця
«кужіль»
пря́стиця
пря́ха
пря́хи
«збір дівчат чи жінок для прядіння»
пряшни́к
«веретено»
пряшниця
«тс.»
розпряди́вюватися
розпрядіви́тися
«розкрутитися»
(про нитку)
розпрядови́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пра́сці | білоруська |
| преда́ | болгарська |
| přasć | верхньолужицька |
| sprindel «сильце, гак для натягування» | давньоанглійська |
| прясти | давньоруська |
| spriêst «натягати; міряти» | латиська |
| sprę́sti «напинати» | литовська |
| sprìndis «п’ядь» | литовська |
| преде | македонська |
| pśěsć | нижньолужицька |
| prząść | польська |
| pręsti «прясти» | праслов’янська |
| prędati «кидатися, стрибати» | праслов’янська |
| прясть | російська |
| пре̏сти | сербохорватська |
| priast' | словацька |
| prêsti | словенська |
| прѧсти | старослов’янська |
| přísti | чеська |
чепря́га «застібка з прикрасами для пояса, намиста тощо»
очевидно, складне утворення з підсилювального префікса че- і слова *пря́га, похідного від прягти́ «запрягати, з’єднувати»;
пор. зменшувальне пря́жка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чапря́га
чепра́га
чипра́га
чіпра́га
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| че- | ? |
| *пря́га | ? |
| прягти́ «запрягати, з’єднувати» | ? |
| зменшувальне | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України