ПРЯДИВО — ЕТИМОЛОГІЯ

кру́жево «мереживо»

очевидно, похідне утворення від др. кружити (мабуть, у значенні «обшивати»);
пор. вариво, куриво, мереживо, прядиво і под. від. варити, курити, мережати, прясти тощо;
форма кружево, пізніший російський новотвір, може свідчити, що слово в цій формі є запозиченням з російської мови;
пов’язання (Brückner 267; Bern. І 611) з нвн. kraus(e) «кучерявий» сумнівне;
р. кру́жево «мереживо», [кру́живо] «мережчата обшивка одягу», [кру́жило] «тс.», др. круживо «мереживо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кружавці́ «мереживо»
круже́вниця «мереживниця; торговка мереживними виробами»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кружити (мабуть, у значенні «обшивати») давньоруська
круживо «мереживо» давньоруська
kraus(e) «кучерявий» нововерхньонімецька
кру́жево «мереживо» російська
кру́живо «мережчата обшивка одягу» українська
кру́жило «тс.» українська
вариво ?
куриво ?
мереживо ?
прядиво ?
варити ?
варити ?
курити ?
мережати ?
прясти ?
кружево ?

пря́сти «сукати нитки, пряжу; ворушити, перебирати (руками, ногами); (очима) раз у раз поглядати»

псл. pręsti «прясти», пов’язане з prędati «кидатися, стрибати»;
споріднене з лит. sprę́sti «напинати», sprìndis «п’ядь», лтс. spriêst «натягати; міряти», дангл. sprindel «сильце, гак для натягування»;
р. прясть, бр. пра́сці, др. прясти, п. prząść, ч. přísti, слц. priast’, вл. přasć, нл. pśěsć, болг. преда́, м. преде, схв. пре̏сти, слн. prêsti, стсл. прѧсти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ві́дпрядки «відходи від прядіння»
запряда́ти «заробляти прядінням»
недо́прядок «залишок пряжі»
непря́ха «та, що не вміє чи не хоче прясти»
о́пряд «пряжа»
пере́прядки «вовна без довгих волокон»
попряди «зібрання дівчат для прядіння»
по́прядки
по́пряхи «тс.»
при́сло́ «тс.»
при́шень «веретено пряжі»
пришники́ «тс.» (мн.)]
прі́шни́к
пряда́ч «прядильник»
пряде́но «моток»
пря́джа «пряжа»
прядив'я́ний
пряди́вний
пря́диво
пряди́льний
пряди́льник
пряди́льня
пряди́льщик
пряди́ля «пряля»
прядів'я́ний «тс.»
прядіви́на «волокно пряжі»
пряді́вка «ткач сосновий, Lophyrus peni» (ент.)
пряді́вний «прядив’яний»
пря́діво «прядиво»
пряді́льник
пряді́нка «три лікті прядива»
пря́дка
пря́дло «прядіння»
пря́дник «прядильник»
пря́дниці «шовкопряди» (мн.)
пря́дня «прядильня»
пря́доха «пряля»
пряду́н «прядильник»
пряду́ха «пряля»
пря́жа
пря́лка «прядка; пряля»
пря́льня «прядильня»
пря́ля
пря́сла «тин»
пря́сли́ця «дошка, в яку вставляється гребінь; днище»
прясло́ «кіл в огорожі; частина огорожі О; частина переносної кошари Доп. УжДУ 4»
пря́сло
пря́смо «частина огорожі»
пря́сниця «кужіль»
пря́стиця
пря́ха
пря́хи «збір дівчат чи жінок для прядіння»
пряшни́к «веретено»
пряшниця «тс.»
розпряди́вюватися
розпрядіви́тися «розкрутитися» (про нитку)
розпрядови́тися «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пра́сці білоруська
преда́ болгарська
přasć верхньолужицька
sprindel «сильце, гак для натягування» давньоанглійська
прясти давньоруська
spriêst «натягати; міряти» латиська
sprę́sti «напинати» литовська
sprìndis «п’ядь» литовська
преде македонська
pśěsć нижньолужицька
prząść польська
pręsti «прясти» праслов’янська
prędati «кидатися, стрибати» праслов’янська
прясть російська
пре̏сти сербохорватська
priast' словацька
prêsti словенська
прѧсти старослов’янська
přísti чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України