ПРУЧАТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пру́ча́тися «чинити опір; [силкуватися, напружуватися ЛексПол]»
очевидно, пов’язане зі [спрутну́тися] «упертися, пручнутися», прут;
зіставляється також (Варбот Этимология 1975, 29–31) з псл. prygati «плигати»;
ототожнення з ч. [pučiti] «набрякати, надимати» (Machek ESJČ 487–488) позбавлене підстав;
ч. [prúčat’ se, sprúčat’ se, vyprúčat’ sa] «тс.», [vyprúčit’ sa] «прогинатися», слц. pručit’ «згинати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пручати
«звільнити, вирвати (руку); витягнути (хворостину з тину)»
пручну́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| prygati «плигати» | праслов’янська |
| pručit' «згинати» | словацька |
| спрутну́тися «упертися, пручнутися» | українська |
| прут | українська |
| pučiti «набрякати, надимати» | чеська |
| prúčat' se «тс.» | чеська |
| sprúčat' se «тс.» | чеська |
| vyprúčat' sa «тс.» | чеська |
| vyprúčit' sa «прогинатися» | чеська |
спри́чки «судороги, корчі (конвульсії)»
неясне;
можливо, пов’язане з пруча́тися;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пруча́тися | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України