ПРУД — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. prǫdъ «течія», пов’язане чергуванням голосних з prędati «кидатися, стрибати»;

р. пруд «ставок, гребля», бр. [пруд] «гребля для млина», др. прудъ «потік; прагнення», п. prąd «течія», ч. proud, слц. prúd «тс.», вл. prud «течія, струм», схв. пру̑д «піщана обмілина, дюна», слн. pród «піщана обмілина»;

не зовсім ясне;

може бути запозиченням з польської мови, в якій п. spryt «спритність, меткість, проворність» не дуже переконливо виводиться (Brückner 510) від фр. esprit «розум, дотепність; дух; спритність, вправність, кмітливість», яке походить від лат. spīritus «душа, дух; життєва сила»;

можливе також пов’язання (Mikl. EW 266) з р. прыть «прудкість, спритність», бр. [прыць] «тс.», п. ст. pryciać «поспішати», зіставлюваними з лит. sprū́sti «ковзнути», гот. sprautō «швидкий», або з р. пруд «став», укр. прудки́й чи з болг. при́п(к) ам «біжу»;

бр. спрыт «спритність, вправність»;

псл. [*рrytъkъ], очевидно, похідне від *рrytiti «швидко рухатися, поспішати», спорідненого з лит. spráusti «втискати», sprū́sti «вириватися, вислизати», лтс. sprаûtіês «підійматися, проростати (про картоплю)», свн. spriеӡеn «давати пагони», гот. sprautô «швидкий», дангл. spréwlian «борсатися», англ. sprawl «розтягти», кімр. ffrwst «поквапливість»;

пов’язувалося також (Потебня РФВ 4, 218; Соболевский Лекции 120) з [пруд] «швидка течія води», прудки́й;

неприйнятне виведення з реконструйованого *рrygtь (Jagić AfSlPh 1, 432), або з *рrypt-, куди відноситься й болг. при́п(к)ам «біжу» (Георгиев Въпр. на бълг. етим. 22);

р. пры́ткий, бр. [пры́ткі], п. [prytnąć] «підскочити», ст. pryciаć «спішити»;