ПРОЩЕННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

прости́ти «вибачити; [попрощатися (з кимось)]»

псл. prostiti, очевидно, похідне від prostъ «вільний»;
первісно означало «звільнити від чогось»;
р. прости́ть «простити», др. простити «вибачити; вилікувати», п. prościć «випрямляти», ч. prostiti «позбавляти; звільняти», болг. простя́ «прощу, вибачу», м. прости «простить, вибачить», схв. про̀стити «простити, вибачити», цсл. простити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

опрости́ти «благословити (когось при прощанні)»
опрости́тися «примиритися, розлучитися в добрій злагоді»
опро́ще́ння «прощання; пощада, ласкаве ставлення»
пра́щанє «прощання»
праща́ти «тс.»
прости́тися
про́ща «паломництво; відпущення гріхів; [надмогильна промова Нед]»
проща́льний
проща́льник «козак, що прощався бенкетом із світським життям перед тим, як вступити до ченців»
проща́ння
проща́ти «вибачати; [прощатися з кимось]»
проща́тися
про́ще́ння
розпроща́ння
спрости́ти «простити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
простя́ «прощу, вибачу» болгарська
простити «вибачити; вилікувати» давньоруська
прости «простить, вибачить» македонська
prościć «випрямляти» польська
prostiti праслов’янська
prostъ «вільний» праслов’янська
прости́ть «простити» російська
про̀стити «простити, вибачити» сербохорватська
простити «тс.» церковнослов’янська
prostiti «позбавляти; звільняти» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України