ПРОХОРІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
Про́хор
через церковнослов’янське посередництво запозичено в давньоруську мову з грецької;
гр. Πρόχορος «Прохор» (букв. «той, що танцює попереду») пов’язане з дієсловом προχορεύω «танцюю попереду, веду (танець)», утвореним за допомогою префікса προ- «перед» від χορεύω «танцюю», похідного від χορός «хор; танок зі співом»;
р. болг. Про́хор, бр. Про́хар, др. Прохоръ, стсл. Прохоръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Прохі́р
Прохоръ
«пръвостранни(къ), лацный або готовыи, первыи в танцы аб(о) на крылосѣ»
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Про́хар | білоруська |
| Про́хор | болгарська |
| Πρόχορος «Прохор» (букв. «той, що танцює попереду») | грецька |
| προχορεύω «танцюю попереду, веду (танець)» | грецька |
| χορεύω «танцюю» | грецька |
| χορός «хор; танок зі співом» | грецька |
| Прохоръ | давньоруська |
| Про́хор | російська |
| Прохоръ | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України