ПРОХАННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
проси́ти
псл. prositi «просити»;
споріднене з лит. prašýti «вимагати, просити», лтс. prasît «тс.», дінд. praśnáḥ «питання», pṛccháti «питає», ав. frasa- «питання», лат. precor «прошу», procus «наречений», гот. fraíhnan «питати», двн. frāga «питання», frāgēn «питати», нвн. fragen «тс.», лат. posco (‹ *porcscō) «вимагаю, випрохую», сірл. arco «прошу», вірм. harcanem «питаю», тох. A prak, тох. В prek «просити»;
іє. *perk῀-/pr̥k῀- «питати, просити»;
р. проси́ть «просити», бр. прасі́ць, др. просити, п. prosić, ч. prositi, слц. prosit’, вл. prosyć, нл. pšosyś «тс.», полаб. prüsĕ «просить», болг. про́ся «прошу», м. проси «жебрає; сватається», схв. про̀сити «сватати (дівчину); жебрати; [просити]», слн. prosíti «просити», стсл. просити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
допро́с
«допит»
запро́сець
«той, що запрошує»
запро́сини
запроси́ти
запроха́льний
«запрошувальний»
запроха́ти
запро́шення
запро́шувальний
непро́ха
«той, що не просить»
перепро́с
«суперечка»
перепро́сини
«вибачення»
перепроси́ти
по́просом
«просячи»
припро́ха
«припрохування»
при́сьма
«благально»
прізьба́
«прохання»
просата́р
«той, що запрошує гостей на хрестини, весілля, похорон; весільний батько, батько молодої Нед»
проси́льниця
«та, що запрошує»
проси́тель
«прохач»
проси́тний
«пов’язаний з проханням»
про́сьба
просята́р
«тс.»
проха́льний
про́ханий
проха́ння
проха́нь
«старець»
про́хань
«прохання»
прохата́р
«прохач; той, що збирає гроші на будування церкви»
проха́ти
проха́тний
«вижебраний»
проха́ч
«той, що просить; жебрак; [той, що збирає гроші на будування церкви]»
проша́к
«жебрак»
про́шений
про́ше́ння
спрос
«питання, прохання дозволу»
спро́сини
«запрошення на весілля»
спроси́ти
«запросити; запитати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| frasa- «питання» | авестійська |
| прасі́ць | білоруська |
| про́ся «прошу» | болгарська |
| prosyć | верхньолужицька |
| harcanem «питаю» | вірменська |
| fraíhnan «питати» | готська |
| frāga «питання» | давньоверхньонімецька |
| frāgēn «питати» | давньоверхньонімецька |
| praśnáḥ «питання» | давньоіндійська |
| pṛccháti «питає» | давньоіндійська |
| просити | давньоруська |
| *perk῀-/pr̥k῀- «питати, просити» | індоєвропейська |
| precor «прошу» | латинська |
| procus «наречений» | латинська |
| posco «вимагаю, випрохую» (‹ *porcscō) | латинська |
| prasît «тс.» | латиська |
| prašýti «вимагати, просити» | литовська |
| проси «жебрає; сватається» | македонська |
| pšosyś «тс.» | нижньолужицька |
| fragen «тс.» | нововерхньонімецька |
| prüsĕ «просить» | полабська |
| prosić | польська |
| prositi «просити» | праслов’янська |
| проси́ть «просити» | російська |
| про̀сити «сватати (дівчину); жебрати; [просити]» | сербохорватська |
| arco «прошу» | середньоірландська |
| prosit' | словацька |
| prosíti «просити» | словенська |
| просити «тс.» | старослов’янська |
| prak | тохарська А |
| prek «просити» | тохарська В |
| prositi | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України