ПРОТОЧИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
текти́
псл. *tekti «текти», споріднене з лит. tekėˊti «текти, бігти», tėkmė˜ «течія, потік», ìš-taka «витік», лтс. tecēt «текти, бігти», дінд. tákti, tákati «поспішає», taktáḥ «який поспішає», ав. tačaiti «біжить, тече», taxti- «витікання», ірл. techim «тікаю, біжу», алб. ndjek «переслідую, жену», гот. þius «слуга», тох. B cake «річка»;
іє. *tek- «бігти»;
р. течь, бр. цячы́, др. тєчи, п. ciec, ч. téci, слц. tiect’, вл. ćec, нл. śac, полаб. tiče, болг. тека́, м. тече, схв. тѐћи, слн. têči, стсл. тешти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́тік
витіка́ти
ві́дтік
затіка́ти
за́тіч
«хвороба горла»
за́то́ка
«бухта; [слизький схил, куди сповзають сани]»
за́токи
«убік, на слизький схил»
затоко́во
«затокоподібно»
зато́чина
«річкова затока»
на́тік
не́теч
«стояча вода»
нете́ча
«стояча вода; [болото; негода Бі]»
нете́чина
«тс.»
о́бтік
«острів, невелика частина землі, тимчасово оточена водою»
обтіка́ти
обтічни́й
обті́чник
(тех.)
оті́к
«гній (з нариву)»
ото́ка
«жир на свинячих кишках»
ото́чини
«тс.»
па́тьо́к
переті́к
перетіка́ти
пере́тічок
«струмок, потік»
перето́ка
«протока»
переточка
«протока, яка влітку висихає»
підте́клий
підтіка́ти
підтьо́к
поті́к
пото́чи́на
«струмок; видолинок»
пото́чний
потьо́к
потьо́к
прито́к
прито́ка
проті́к
протіка́ти
проті́чний
проті́чок
«струмочок»
прото́к
«протік»
прото́ка
прото́чина
прото́чний
ро́зтич
«роздріб»
ро́зтік
«місце роздвоєння основного русла річки; [острів серед річки; канавка, стік для нечистот Нед]»
розтіка́тися
ро́зтіч
«тс.»
ро́зті́чка
«невелика поперечна долина»
розто́ка
розто́ком
«униз нарізно»
розто́чина
«тс.»
розточи́стий
«віялоподібно розширений»
розто́чний
«зайвий; багатий»
(розто́шний)] Нед
розто́ччя
«водорозділ»
сте́клий
стік
стіка́ти
стічни́й
сті́чно
«спритно»
сток
«витік, гирло річки; потік, течія»
сто́ко́ви́й
«стічний СУМ, Куз; [східний Нед]»
стоко́вище
«басейн річки»
текли́на
«рідина»
текли́ця
«зарослий ручай, дуже малий ручай»
те́княва
«теча»
теку́чий
теку́чка
«дрібні, повсякденні справи; [нафта, гас Шейк]»
теч
«теча; рідина»
те́ча
те́чва
«течія»
течея́
«потік»
течи́
«текти»
те́чиво
«рідина»
течі́й
«струмок»
течія́
течки́й
тє́чки
«рукава коло коша в млині, якими іде мука»
тіч
«теча Нед; відстань між цівками (у млині)»
у́ті́к
«гній у нариві Нед; сукровиця»
уто́к
«удар, наступ, атака»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tačaiti «біжить, тече» | авестійська |
| taxti- «витікання» | авестійська |
| ndjek «переслідую, жену» | албанська |
| цячы́ | білоруська |
| тека́ | болгарська |
| ćec | верхньолужицька |
| þius «слуга» | готська |
| tákti | давньоіндійська |
| tákati «поспішає» | давньоіндійська |
| taktáḥ «який поспішає» | давньоіндійська |
| тєчи | давньоруська |
| *tek- «бігти» | індоєвропейська |
| techim «тікаю, біжу» | ірландська |
| tecēt «текти, бігти» | латиська |
| tekėˊti «текти, бігти» | литовська |
| tėkmė˜ «течія, потік» | литовська |
| ìš-taka «витік» | литовська |
| тече | македонська |
| śac | нижньолужицька |
| tiče | полабська |
| ciec | польська |
| *tekti «текти» | праслов’янська |
| течь | російська |
| тѐћи | сербохорватська |
| tiect' | словацька |
| têči | словенська |
| тешти | старослов’янська |
| téci | чеська |
| B cake «річка» | ? |
точи́ти «гострити; надавати потрібної форми, обробляючи краї або виступи; гризти, проїдати; позбавляти сил, здоров’я; [котити]»
псл. točitі «гострити, обточувати», пов’язане з točitі «гнати, змушувати бігти, текти», через пізніше значення «обточувати, обертаючи»;
пор. і лит. tekėˊti «текти, бігти» і «гострити» (Brüсkner 61);
була спроба зблизити слов’янські слова з вірм. t‘ek‘em «кручу, плету, намотую», лат. texere «ткати, плести» (Scheftelowitz WZKM 34, 219);
р. точи́ть «гострити; гризти», бр. тачы́ць «тс.», др. точити «проїдати», п. toczyć «гострити», ч. točit, слц. točit’ «тс.», вл. točić «тс.; гризти», болг. то́ча «гострю», схв. то̀чити «гострити; гризти», слн. ст. točítі «котити, вертіти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́точка
відто́чка
дото́чка
за́то́чка
нато́ка
«горіхи, нанесені мишами на зиму»
наточи́тись
«наїстися»
обто́чка
обто́чувальний
перето́чка
прото́чина
«дірка, прогризена мишами чи черв’яками»
розто́чка
розто́чувальний
сто́чник
«різьбяр по дереву у гуцулів»
ті́чка
«тс. ДзАтл I; колісна пара Нед»
ті́чки
«видовжений віз»
то́ка́р
токаре́нко
токари́ха
токарі́вна
тока́рний
тока́рня
тока́рство
тока́рський
токарюва́ти
точ
«жук Platypus»
(ент.)
точи́лисько
«точило»
точи́ло
точи́льний
точи́льник
«гострильник; (ент.) шашіль, Anobium Fabr.»
точи́льня
точи́льщик
«гострильник»
точи́тель
«короїд, Bostrychus»
(ент.)
точи́тися
«котитися»
точі́льник
«тс.»
то́чка
«польова миша, Hypodaues»
точли́вий
«гризучий»
точо́к
«посудина з водою і бруском для гостріння коси»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тачы́ць «тс.» | білоруська |
| то́ча «гострю» | болгарська |
| točić «тс.; гризти» | верхньолужицька |
| t'ek'em «кручу, плету, намотую» | вірменська |
| точити «проїдати» | давньоруська |
| texere «ткати, плести» | латинська |
| tekėˊti «текти, бігти» | литовська |
| toczyć «гострити» | польська |
| točitі «гострити, обточувати» | праслов’янська |
| točitі «гнати, змушувати бігти, текти» | праслов’янська |
| точи́ть «гострити; гризти» | російська |
| то̀чити «гострити; гризти» | сербохорватська |
| točit' «тс.» | словацька |
| točítі «котити, вертіти» (ст.) | словенська |
| točit | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України