ПРОСТИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
прости́ти «вибачити; [попрощатися (з кимось)]»
псл. prostiti, очевидно, похідне від prostъ «вільний»;
первісно означало «звільнити від чогось»;
р. прости́ть «простити», др. простити «вибачити; вилікувати», п. prościć «випрямляти», ч. prostiti «позбавляти; звільняти», болг. простя́ «прощу, вибачу», м. прости «простить, вибачить», схв. про̀стити «простити, вибачити», цсл. простити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
опрости́ти
«благословити (когось при прощанні)»
опрости́тися
«примиритися, розлучитися в добрій злагоді»
опро́ще́ння
«прощання; пощада, ласкаве ставлення»
пра́щанє
«прощання»
праща́ти
«тс.»
прости́тися
про́ща
«паломництво; відпущення гріхів; [надмогильна промова Нед]»
проща́льний
проща́льник
«козак, що прощався бенкетом із світським життям перед тим, як вступити до ченців»
проща́ння
проща́ти
«вибачати; [прощатися з кимось]»
проща́тися
про́ще́ння
розпроща́ння
спрости́ти
«простити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| простя́ «прощу, вибачу» | болгарська |
| простити «вибачити; вилікувати» | давньоруська |
| прости «простить, вибачить» | македонська |
| prościć «випрямляти» | польська |
| prostiti | праслов’янська |
| prostъ «вільний» | праслов’янська |
| прости́ть «простити» | російська |
| про̀стити «простити, вибачити» | сербохорватська |
| простити «тс.» | церковнослов’янська |
| prostiti «позбавляти; звільняти» | чеська |
навпрошки́ «навпростець»
результат деетимологізації форми навпростки́ (напростки́) і, очевидно, зближення її з основами проси́ти (прошу́), прости́ти (про́ща) та ін;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навпражки́
(Кол.)
напрошки
напрощки́
о́прашки
«тс.»
опрошкува́ти
«ходити навпростець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| навпростки́ (напростки́) | українська |
| проси́ти (прошу́) | українська |
| прости́ти (про́ща) | українська |
спрости́ти «простити, пробачити; спокутувати (провину) Нед, Куз; запросити, зібрати Куз»
результат контамінації дієслів спроси́ти «запросити, скликати» і прости́ти «пробачити»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спроси́ти «запросити, скликати» | українська |
| прости́ти «пробачити» | українська |
прости́бі «вибач(те); [милостиня]»
результат злиття словосполучення прости́ біг, яке складається з форми наказового способу дієслова прости́ти (3 ос. одн.) та іменника біг «Бог», що зазнав редукції;
букв. «хай простить Бог»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прости́біг
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прости́ти «Бог» (3 ос. одн.) | українська |
| біг | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України