ПРОСОДІЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
просо́дія «система висотних, силових і часокількісних фонетичних засобів; сукупність правил у віршуванні»
запозичено з латинської мови;
лат. prosōdia «просодія, тонічний акцент, часокількість складу» походить від гр. προσω̃δία «пісня з акомпанементом; наголос; орфографічний знак наголосу, придиху, часокількості», утвореного з прийменника πρόσ (προτί) «від, з; до, проти» та іменника ᾠδή «пісня»;
р. просо́дия, бр. прасо́дыя, п. prozodia, ч. prosodie, слц. prozódia, болг. прозо́дия, просо́дия, м. прозодиjа, схв. про̀зо̄диjа, слн. prozodíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прозо́дія
«тс.»
просоди́чний
просодия
«наголос»
(1642)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прасо́дыя | білоруська |
| прозо́дия | болгарська |
| просо́дия | болгарська |
| προσῳδία «пісня з акомпанементом; наголос; орфографічний знак наголосу, придиху, часокількості» | грецька |
| ᾠδή «пісня» | грецька |
| πρόσ | грецька |
| prosōdia «просодія, тонічний акцент, часокількість складу» | латинська |
| прозодиjа | македонська |
| prozodia | польська |
| просо́дия | російська |
| про̀зо̄диjа | сербохорватська |
| prozódia | словацька |
| prozodíja | словенська |
| prosodie | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України